TRACE

TRACE (англ. Transition Region and Coronal Explorer або Досліджувач корони та перехідної області у Сонця) є космічним телескопом NASA розроблений для досліджень зв'язків між детальною структурою магнітних полів та відповідною поведінкою плазмових потоків на Сонці через отримання високоякісних зображень (з високою роздільною здатністю) сонячної фотосфери та перехідної області між фотосферою та сонячною короною. Основну увагу TRACE приділяє дослідженню детальної структури корональних магнітних петель, що виникають в глибоких шарах сонячної атмосфери. TRACE належить до категорії малих місій з дослідження космосу.

Досліджувач корони та перехідної області (TRACE) у Сонця

Мистецька ілюстрація на тему TRACE на навколоземній орбіті
Загальна інформація
Організація	NASA
Дата запуску	2 квітня 1998 UT
Тривалість місії	збігло 8690 діб
Тип телескопа	Рефлектор з Касигренівським фокусом
Довжина хвилі	біле світло (170 to 1000 нм) UV (~121,6/155/~160/~170 нм) EUV (17,1/19,5/28,4 нм)
Діаметр	30 cm
Поле зору	8.5 x 8.5 кутових хвилин
Фокальна відстань	8.66 м
Інструменти
ПЗЗ матриця	1024 x 1024 пікселів
Зовнішні посилання
Інтернет-сторінка	http://trace.lmsal.com

Цей супутник було збудовано у Космічному Центрі Польотів ім. Гударда (англ. Goddard Space Flight Center) NASA. Його телескоп зконструйовано консорціумом Цетром Передових Технологій (англ. Advanced Technology Center) на чолі з Мартіном Локхідом (англ. Lockheed Martin). Оптику було дизайновано й побудовано Смітсонівською Астрофізичною Обсерваторією (SAO) в Кембріджі. TRACE було запущено на орбіту 2 квітня 1998 р. за допомогою ракети-носія Пегас. Цей супутник має 30 см апертуру та 1024 x 1024 ПЗЗ детектор з полем зору 8.5 кутових хвилин. Точність наведення телескопа на об'єкт спостережень становить 0.1 кутових секунди. TRACE здатен реєструвати зкорельвоні зображення в області довжин хвиль видимого випромінювання, у вузькополосному фільтрі центрованому на лінію водню Лайман альфа й навіть в області ультрафіолету. Зазначені області довжин хвиль випромінювання відповідають різним емісійним температурам сонячної плазми, які сягають від 4000 °K до 4000000 °K. Його оптика застосовує спеціальну технологію багатьох шарів для фокусування в області EUV, чиє випромінювання майже не проходить крізь загальновживану оптику. Цю технологію було випробувано ще в 1980х та 1990х роках для знаття зображень Сонця приладами MSSTA та NIXT.