Talbot-Lago T150

В часи Великої депресії компанія STD Motors (Sunbeam — Talbot — Darracq) збенкрутувала. Британську частку викупила британська Rootes Group, а французьку Антоніо Лаго, заклавши компанію Talbot-Lago. Вони вирішили випустити на ринок аеродинамічне спортивне авто. Своїм успіхом Talbot-Lago T150 завдячував досконалому кузову відомої «крапля води» (італ. "a goccia d'acqua") компаній Figoni e Falaschi та Pourtout за дизайном Жоржа Поліна (фр. Georges Paulin). У двомісному салоні купе могли розміститись три людини. Модель випускалась з спортивною модифікацією SS з короткою колісною базою 2650 мм та модифікація S з довгою базою 2950 мм. Випускались кузови родстер.

6-циліндровий мав об'єм 3996 см³ з одним розподільчим валом із тягами до клапанів. Через напівсферичну головку блоку циліндрів клапани розміщувались під кутом один до одного. При комплектації двома карбюраторами потужність виносила 140 к.с. при 4200 об/хв і швидкості авто 160 км/год. З трьома карбюраторами потужність становила 165 к.с. при 4100 об/хв і швидкості 185 км/год. Незалежна передня підвіска мала поперечні ресори.

Гоночна модифікація Talbot 150C з кузовом Вальтера Бечія (фр. Walter Becchia) виграла 4 Гран-прі 1937 і одне 1938 р.

Виробництво моделі Talbot-Lago T150 припинили з початком Другої світової війни.

Конкурентами на ринку вважали Bugatti Type 57, Mercedes-Benz 320, Panhard & Levassor Dynamic, Delahaye 135.

• Talbot 150C (Sports car) (англ.)
• Talbot Lago T150C. Roadster (англ.)
• Talbot Lago T150C SS Coupé
• 1938 Talbot Lago T150 °C SS Teardrop Cabriolet
• 1937 Talbot-Lago 150C SS (англ.)