Акордеон

Кліфтон Шеньє з акордеоном, 1977

Виникненню сучасного акордеона передували винаходи декількох подібних інструментів:

• акордеон К.Деміана (Відень, 1829 р.);
• концертіна Ч.Уїтсона (Лондон, 1829 р.);
• бандонеон Г.Банда (Крефелд, 1840 р.);

Музичний інструмент під назвою «акордеон» був запатентований у Відні (Австрія) органним майстром Кирилом Деміаном 1829 року, і мав по п'ять кнопок на лівій та правій клавіатурах. Принциповою відмінністю цього інструмента від інших було те, що при натисканні однієї кнопки в лівій клавіатурі звучав акорд. Зараз такі акордеони називають «готовими».

В ці роки примітивний акордеон стає популярним у вищому світі Парижа і Санкт-Петербурга, отримує схвальні відгуки. Він стає символом народних традицій багатьох культур. Починаючи з 1883 р. акордеон використовується для створення фольклорної атмосфери в деяких музичних творах Чайковського, Шостаковича, Прокоф'єва.

1907 року в Санкт-Петербурзі одна з модифікацій акордеону майстра музичних інструментів Петра Стерлігова отримала назву «баян» (від імені Бояна, легендарного давньоруського гусляра).

В наступні роки в результаті різноманітних ускладнень виникає новий багатоголосний і багатотембровий готово-виборний[2] інструмент — клавішний або кнопковий концертний акордеон. Завдяки готово-виборній системі у лівій клавіатурі та різноманітності тембральної палітри, сучасному акордеону підвладний дуже широкий репертуар: від перекладень класичної музики (написаної для органу чи оркестру) до авангарду, де можливе використання унікальних акустичних ефектів цього інструменту.

Кнопковий акордеон — це загальноприйнята міжнародна назва того інструменту, який на території колишнього Радянського Союзу за звичкою називають баяном. Кнопковий і клавішний акордеони — різні інструменти, хоча і мають багато спільного (наприклад, однакову конструкцію лівої клавіатури).

Передвісницею акордеона для російських виробників фахівці вважають «єлецьку гармоніку», що мала однорядну кнопкову клавіатуру за фортепіанною побудовою.

Акордеон в сучасному вигляді з'явився в 1920-30 рр. Так, скажімо, у відомому оркестрі Л. Утьосова на акордеоні фортепіанного типу віртуозно грав Микола Мінх. В 1940 роки віртуозом по праву вважали ленінградця Юрія Шахнова. «Карусель» в обробці Ю. Шахнова і сьогодні вважається тестовим твором на визначення майстерності акордеоніста.

Велику кількість акордеонів було завезено після 1945 року радянськими солдатами з Німеччини, де цей інструмент був надзвичайно популярним.

В радянські часи найдефіцитнішими були італійські акордеони. Доступними і найкращими в країнах РЕВ вважались німецькі. А в музичних школах вчилися на дешевих радянських, марок яких було чимало, але звучали вони майже всі однаково, гірше за імпортні. І це попри те, що тульський баян тримав непереборне лідерство серед концертних баянів.

Акордеон містить три основні складові частини:

• права клавіатура (на якій виконується п'ятьма пальцями правої руки сольна партія)
• міх для приводу в дію звукових язичків обох клавіатур
• ліва клавіатура, на якій переважно вказівним і середнім пальцями лівої руки[3] здійснюється басово-ритмовий акомпанемент основної мелодії.

В акордеона є регістри, які переключають тональність вгору та вниз, а також додають звучання в унісон. Таким чином, при натисканні однієї клавіші музикантом, слухач чує від однієї ноти, до акорду з 2-4 нот з різницею в октаву.

Інструмент утримується на плечах музиканта на двох ременях. При розтягуванні / стисканні лівою рукою міхів повітря крізь сітки в клавіатурних половинах приводить в коливання язички, що відкриті на ту мить певними клавішами; коливання язичків формують звук відповідної частоти (в класичних баянах чи акордеонах частота звуку на «стиск» чи «розтиск» однакова; проте, у цілої низки народів існують подібні народні інструменти, наприклад, в Грузії,— де «стиск» дає одну ноту, а «розтиск» на тій же кнопці/клавіші іншу; це можна помітити, коли виконувана мелодія відтворюється «грою міхом»).

Відкривання / закривання повітряних каналів відбувається клапанами, з'єднаними з клавішами (кнопками). Окрім «музичних» клапанів в верхній частині лівої клавіатури міститься бокова кнопка клапану беззвукового стиснення міхів в кінці гри.

Також на лівій частині клавіатури є ніжки, на яких акордеон має стояти увесь час, коли не застосовується для гри.

Оскільки звучання лівої клавіатури акордеона значно нижче, аніж правої, партії для акордеона прийнято писати: праву в ключі Соль, ліву в ключі Фа.

Схеми

Ліва клавіатура акордеона з готовим акомпанементом і різною кількістю кнопок. Умовні позначення: В (в радянських посібниках Б) — мажорний (великий) тризвук, М — мінорний (малий) тризвук, 7 — малий мажорний септакорд (домінантсептакорд), Зм (в радянських посібниках У) — зменшений септакорд[6][7]. Іноді буває і сьомий ряд кнопок — збільшені чи великі мажорні септакорди. При 32-х кнопках, у лівій клавіатурі, відсутня нота «Сі», що робить неможливим грати деякі твори.

120 кнопок 1 2 3 4 5 6 Ре Ля ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Соль Ре ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм До Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Фа До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Ля ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Ре ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Сі В М 7 Зм Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Мі В М 7 Зм До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ля В М 7 Зм Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ре В М 7 Зм Сі Соль В М 7 Зм Мі До В М 7 Зм Ля Фа В М 7 Зм Ре Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Соль Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм До Ля ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Фа Ре ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Соль ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Сі В М 7 Зм Ля ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Мі В М 7 Зм Ре ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Ля В М 7 Зм

100 кнопок (баян) 1 2 3 4 5 Ля Фа В М 7 Ре Ля ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Соль Ре ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 До Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Фа До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Ля ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Ре ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Сі В М 7 Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Мі В М 7 До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ля В М 7 Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ре В М 7 Сі Соль В М 7 Мі До В М 7 Ля Фа В М 7 Ре Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Соль Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 До Ля ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Фа Ре ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Соль ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Сі В М 7 Ля ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Мі В М 7

96 та 80 кнопок 1 2 3 4 5 6 До Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Фа До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Ля ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Ре ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Сі В М 7 Зм Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Мі В М 7 Зм До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ля В М 7 Зм Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ре В М 7 Зм Сі Соль В М 7 Зм Мі До В М 7 Зм Ля Фа В М 7 Зм Ре Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Соль Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм До Ля ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Фа Ре ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Соль ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ Сі В М 7 Зм

72 кнопки, 60, або 48 (№ 1) кнопок 1 2 3 4 5 6 Ля ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ В М 7 Зм Ре ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Сі В М 7 Зм Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Мі В М 7 Зм До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ля В М 7 Зм Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ре В М 7 Зм Сі Соль В М 7 Зм Мі До В М 7 Зм Ля Фа В М 7 Зм Ре Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Соль Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм До Ля ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Фа Ре ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм

48 (№ 2) та 40 кнопок 1 2 3 4 5 6 Соль ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Мі       В М 7 Зм До ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ля В М 7 Зм Фа ${\displaystyle \color {white}\sharp }$ Ре В М 7 Зм Сі Соль В М 7 Зм Мі До В М 7 Зм Ля Фа В М 7 Зм Ре Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм Соль Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Зм

32 та 24 кнопки 1 2 3 4 Мі В М 7 Ля В М 7 Ре В М 7 Соль В М 7 До В М 7 Фа В М 7 Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7 Мі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В М 7

12 кнопок 1 2 Ля В Ре В Соль В До В Фа В Сі ${\displaystyle \color {white}\flat }$ В

Як видно із схеми, кнопки основного другого ряду розміщені в акордеоні (і так само в баяні) за тим же порядком, що в гармонії слідують дієзи, а саме (знизу-вверх):

• Фа-До-Соль-Ре-Ля-Мі-Сі

• Ігор Завадський — Заслужений артист України;
• Ян Табачник — народний артист України.

• 
  Кнопковий акордеон
• 
  Регістри правої клавіатури
• 
  У складеному вигляді на ніжках
• 
  Акордеон виробництва Hohner
• 
  Зі знятою правою кришкою: видно клапани
• 
  Акордеон Charron Freres

• Баян
• Альберт Мірек
• Бандонеон

• Академічне баянно- акордеонне мистецтво на Україні (іст. аспект): дис…канд. мистецтвознавства / Іванов Є. О.; Київська консерваторія ім. П. І. Чайковського. — К., 1995. — 277 л.
• Баянно-акордеонне мистецтво України на зламі ХХ-ХХІ століть: довідник / А. А. Семешко. — Т. : Навчальна книга — Богдан, 2009. — 244 с.: іл.
• Гармоніки, баяни, акордеони (Духовні та матеріальні аспекти функціонування в музичній культурі України ХІХ-ХХ століття): навч. посіб. для вищ. навч. закл. мистецтв і освіти / Є. О. Іванов ; Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А. С. Макаренка. — Суми: СумДПУ, 2002. — 70 с.: іл.
• Естрадний олімп акордеона: монографія / М. В. Черепанин, М. В. Булда ; Міжнародний творчий центр Яна Табачника. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2008. — 256 с.: іл.
• Естрадно-джазова музика в акордеонно-баянному мистецтві України другої половини ХХ — початку XXI століття: композиторська творчість і виконавство: дис. … канд. мистецтвознавства : 17.00.03 / Булда М. В.; Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника. — Івано-Франківськ, 2007. — 270 арк.
• Концертні етюди. Для баяна та акордеону на різні види виконавської техніки: навч.-метод. посібник / В. Дрижаков, І. Дьяченко ; Нац. пед. ун-т ім. М. п. Драгоманова. — К. : Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. — 66 с.
• Львівська школа баянно-акордеонного мистецтва: довідник / А. Душний, Б. Пиц ; Дрогоб. держ. пед. ун-т ім. Івана Франка. — Дрогобич: Посвіт, 2010. — 215 с. : іл.
• Психомоторика художньо-віртуозної побіжності баяніста (акордеоніста): [монографія] / Ю. М. Бай ; Уман. держ. пед. ун-т ім. Павла Тичини. — Вид. 2-е, допов. — Умань: Сочінський М. М. [вид.], 2017. — 651 с. : рис., табл.
• Світова баянно-акордеонна література на зламі XX—XXI століть: бібліогр. довід. / А. Семешко. — Вінниця: Нова Книга, 2015. — 307 с.
• Тенденції розвитку акордеонного виконавського мистецтва України / В. В. Марченко // Культура і сучасність: альманах. — No. 1. — К.: Міленіум, 2016. — С. 111—115.
• Твори для баяна та акордеона: [збірка] / О. Михайлів. — Т. : Підручники і посібники, 2011. — 96 с.
• Теоретичні основи формування виконавської майстерності баяніста (акордеоніста): підручник для студ. вищих навч. закл. / М. А. Давидов. — Вид. 3-тє, доп. — К. : Музична Україна, 2004. — 290 с.: ноти + CDR868 (дод.).

• Акордеон // ВУЕ
• Розділ «Цікаве» сайту Ігоря Завадського
• Акордеон / УРЕ
• Колчін Василь Артемович, рос. майстер з виготовлення баянів