USS Tullibee (SSN-597)

В човен було включені три головні конструктивні новації: 1) великий носовий гідролокатор; 2) встановлення торпедних апаратів під кутом і в середній частині корпусу; 3)дуже тихий турбо-електричний привід гребного валу. Контракт на будівництво отримав Electric Boat в Гротон, штат Коннектикут 26 травня 1958.

Після її передання флоту в січні 1961 року, човен виконує тестування реальних можливостей гідроакустичних систем і проводить тактичні навчання, будучи приписаним до бази підводних човнів в Нью-Лондоні у штаті Коннектикут. В 1963 році човен кілька разів відвідав Бермудські острови а також Сан-Хуан на Пуерто-Рико. В липні 1964 року брав участь у навчаннях флоту з протичовнової боротьби у складі тактичної одиниці НАТО.

28 жовтня 1965 року, порт приписки був тимчасово змінений на Портсмут, штат Нью-Гемпшир, коли човен увійшов на Портсмутську військово-морську верф в Кіттері, штат Мен, для капітального ремонту. Він залишилася в сухому доці 754 днів (2 роки і 24 днів), що тривав до 2 січня 1968 року

Повернутий назад в Нью-Лондоні, човен був розгорнутий в Карибському морі в січні 1969 року для підвищення кваліфікації і для тестування обладнання, що тривало у 1969—970 роки.

1 серпня 1970 року човен відійшов з Нью-Лондона і прямував в Середземне море і там ніс своє перше бойове патрулювання у складі Шостого флоту. Тоді він взяв участь навчаннях НАТО і зробив візити в порти Афін у Греції, Неаполя в Італії і Рота, в Іспанії, перш ніж повернувся в Нью-Лондон 14 грудня, пройшовши 20000 морських миль (30 000 км) за 135 днів.

На початку 1971 року підводний човен проходив навчання над тактикою багатоцільовика, а також зробив візит в порт на мисі Канаверал, штат Флорида. Беручи участь у великих навчаннях НАТО, в західній частині Атлантичного океану, човен відвідав Галіфакс, Нова Шотландія. Протягом решти 1971 році несе службу в західній частині Атлантичного океану на протичовнових навчаннях НАТО.

Підводний човен проводить регулярні операції підводних сил Атлантичного флоту, в 1974 році, перебуває біля східного узбережжя США і в Карибському морі. Після одного Карибського походу, восени 1974 року, відійшов з Нью-Лондона 28 квітня 1975 року, аби долучитися до Шостого флоту в Середземному морі, де перебував до осені. З 2 листопада 1976 року і до 24 квітня 1977 року, човен знову узяв участь у його третьому Середземноморському поході у складі Шостого флоту в навесні 1977, вона повернулася в свій рідний порт 24 квітня.

Перші місяці 1978 були проведені в рамках підготовки до його четвертого походу в Середземне море. Похід був припинений внаслідок ходової аварії, що зумовило необхідність двомісячного ремонту в доку Рота в Іспанії. Повернувся в Нью-Лондон 30 серпня 1978 року.

В серпні 1979 року човен увійшов на Портсмутську військово-морську верф для третього і останнього капітального ремонту, котрий тривав до жовтня 1982 (в цілому 39 місяців). Покинувши верф, решту місяців 1982 були витрачені для проведення тестувань обладнання і для навчання для екіпажу. У двох випадках, у квітні 1983 і в лютому 1984 року, були проблеми з руховою системою, тому човен повернувся в Нью-Лондон на ремонт.

В листопаді 1985 року судно покинуло Нью-Лондон для участі в п'ятому й останньому поході в Середземному морі. Там брав участь у великих навчань НАТО ASW. Повернувся в Нью-Лондон, штат Коннектикут, в квітні 1986 року після того, як провів п'ять місяців в морі.

Човен залишився м в Нью-Лондоні до кінця 1986 року, і більшість 1987 року проходив підготовку до виведення з експлуатації. Був виведений з флоту 25 червня 1988 року і переданий на утилізацію 5 січня 1995 року, котра була завершена 1 квітня 1996 року.

• Подяка Військово-морського флоту (Navy Unit Commendation)
• Подяка за заслуги (Navy Meritorious Unit Commendation)
• Експедиційна медаль ВМС Navy Expeditionary Medal
• Медаль за службу національній обороні (National Defense Service Medal)
• Нагорода адмірала Арлі Берка (Arleigh Burke Fleet Trophy)
• Дві премії командування «за досконалість» (квітень 1985).

• Теорія підводного човна
• Підводні човни атомні за типами і країнами
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)

• USS Tullibee (SSN-597)Official Home Page Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine., Офіційний сайт човна «Талібі»
• Фотогалерея USS Tullibee на NavSource Naval History.