Vittorio Emanuele (1908)

Броненосець «Вітторіо Емануеле» був закладений 18 вересня 1901 року на верфі флоту у місті Кастелламмаре-ді-Стабія. Спущений на воду 12 жовтня 1904 року, вступив у стрій 1 серпня 1908 року.

Свою назву корабель отримав на честь короля Італії Віктора Емануїла II.

Після вступу у стрій броненосець «Вітторіо Емануеле» був включений до складу Середземноморської ескадри[1].

З початком італійсько-турецької війни «Вітторіо Емануеле» та однотипні броненосці були включені до складу 1-ї дивізії 1-ї ескадри під командуванням адмірала Аугусто Обрі. «Вітторіо Емануеле» був флагманським кораблем адмірала.

18 жовтня 1911 року 1-ша дивізія броненосців та 3 крейсери супроводжували конвой транспортів, які перевозили 2-гу піхотну дивізію до Бенгазі. Коли османи відмовились капітулювати, італійський флот відкрив вогонь по місту, а піхота почала десантування. Італійці змусили османів відступити і захопили місто 29 жовтня[2].

До грудня італійські кораблі були розосереджені в портах Киренаїки. «Вітторіо Емануеле», крейсери «Етрурія» і «Етна» базувались в Тобруці.

4 березня 1912 року командувач ескадри, адмірал Аугусто Обрі помер на борту броненосця. 13 квітня 1-ша дивізія броненосців вирушила в Егейське море, супроводжуючи кораблі з десантом. 4 травня був висаджений десант на острові Родос. Наступного дня італійські війська захопили місто Родос. В період з 8 по 20 травня «Вітторіо Емануеле» брав участь у захопленні Додеканеських островів. Надалі 1-ша дивізія патрулювала Егейське море, щоб запобігти спробам турецького десанту на захоплені острови. Наприкінці серпня дивізія вирушила в Італію для ремонту.

Після вступу Італії у Першу світову війну «Вітторіо Емануеле» та однотипні броненосці були включені до складу 2-ї дивізії. Але командувач італійського флоту адмірал Паоло Таон ді Ревель не наважувався залучати великі кораблі до бойових дій, побоюючись ворожих підводних човнів, і намагаючись зберегти їх для імовірної великої битви з австро-угорським флотом. Тому «Вітторіо Емануеле» всю війну здійснював переходи між Бріндізі, Таранто та Вльорою, і в бойових діях участі не брав.

Після закінчення війни «Вітторіо Емануеле» використовувався як навчальний корабель.

Відповідно до Вашингтонської морської угоди 1922 року Італія могла залишити у строю броненосці типу «Реджина Елена», але не могла замінити їх новими лінкорами. Тим не менше, 1 квітня 1923 року корабель був виключений зі складу флоту і зданий на злам.

• Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
• Тарас А. Энциклопедия броненосцев и линкоров. Минск, Харвест, 2002 ISBN 5-17-008844-2 (рос.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vittorio Emanuele (1908)

• Броненосець «Вітторіо Емануеле» та сайті www.marina.difesa.it (італ.)
• * Beehler, William Henry (1913). The History of the Italian-Turkish War: September 29, 1911, to October 18, 1912. Annapolis, MD: United States Naval Institute. OCLC 1408563.