Volocopter

Volocopter — концепція нового пілотованого гвинтокрилого літального апарату з електроприводом, збудованого по принципу мультикоптера. Апарат розроблено німецькою фірмою e-volo

Перший пілотований політ апарату Volocopter Typs VC 1 в жовтні 2011 року

Принцип дії

Volocopter за принципом дії є мультикоптером. Перевагами Volocopter-а перед класичним гелікоптером є відсутність механічних компонентів, таких як великий ротор, автомат перекосу та хвостовий гвинт, що забезпечує високу надійність апарату.

Гвинти з незмінним кутом атаки, закріплені на осях електродвигунів. Зміна висоти польоту, поворот і горизонтальний рух забезпечується виключно за рахунок зменшення або збільшення обертів електродвигунів.

Додатковий маршовий двигун з пропелером, що встановлюється позаду фюзеляжу в поздовжній осі, забезпечує додаткову тягу для горизонтального польоту та живлення електродвигунів. Керування двигунами здійснюється джойстиком електродистанційно. Стабілізацію (рівновагу) апарату в повітрі автоматично підтримують кілька незалежних і взаємно контрольованих комп'ютерів (резервування), керуючи індивідуальною швидкістю обертання кожного електродвигуна.

Розвиток та прототипи

Виробництво прототипів під назвою Volocopter VC1 та VC2 починала компанія Syntern GmbH. У 2012 році було зареєстровано торгову марку e-volo , та заснована компанія e-volo GmbH . На даний час e-volo GmbH розташована в у місті Карлсруе, Німеччина.

Засновники Александр Цозель (Alexander Zosel), Штефан Вольф (Stephan Wolf), Томас Зенкель (Thomas Senkel) та Томас Руф (Thomas Ruf), поставили собі за мету створити зручний та безпечний для навколишнього середовища вид транспорту.

VC1

В конструкції Volocopter Typs VC 2 була використана схема розгалуженого гексакоптеру

Перший діючий прототип концепції Volocopter здійснив пілотований політ у жовтні 2011 року. Побудований за схемою симетричного діагонального квадрокоптера (X-схема), де на кожну із секцій припадає по 4 електричних дволопатевих гвинтових рушія[1]. Корисне навантаження 80 кг та час польоту до 20 хв. У 2012 році ця розробка була нагороджена на виставці AERO призом Ліндберга за інновації[2].

VC2

При побудові наступного прототипу була використана схема розгалуженого гексакоптера. Основою VC2 є просторова рама з алюмінієвого сплаву із трикутних елементів, які поєднуються у формі тетраедра. Прототип обладнано 18-ма електричними двигунами, потужністю 2 kW кожен. Вперше VC2 було показано влітку 2012 року на авіашоу AirVenture у місті Ошкош[3]. Ідеї, закладені у прототип VC2 були використані для подальшого розвитку концепції, яку було названо VC Evolution 2P [4].

Подальший розвиток концепції Volocopter

Основою нової концепції Volocopter є роторна секція, що побудована за 18-гвинтовою гексагональною схемою 6х3[5] де 6 електродвигунів розташовано у внутрішньому колі, а 12 у зовнішньому. Елементи роторної секції та корпусу розбірні. Їх виготовлено із композитних матеріалів фірмою DG Flugzeugbau GmbH[6] Система управління польотом та електронні компоненти розроблені відомим німецьким виробником БПЛА фірмою Ascending Technologies GmbH.[7] Гібридний силовий агрегат для деяких моделей побудовано на базі роторного двигуна Ванкеля розробленого компанією Wankel SuperTec GmbH.[8]

В залежності від потужності та типу двигунів поділяються на три типорозміри 100/200/400. Пілотовані модифікації мають позначення VC (скорочено від VoloCopter), а безпілотні позначення uVC (від unbemannt) VoloCopter).

VC100

Одномісний. Побудований на роторній секції розміром 5,40 м.

VC200

На отримане від Федерального міністерства економіки та технологій Німеччини фінансування, понад два мільйони євро, в середині 2012 року компанією e-volo був побудований двомісний VC 200, який оснащений 18 окремими двигунами. У квітні 2014 року на авіасалоні Aero Friedrichshafen компанія представила безпілотний прототип. Після завершення програми пілотованих випробувань буде проведена сертифікація та розпочато серійне виробництво, намічене на 2016 рік.

Ключові цілі розвитку двомісного Volocopter, засновані на дослідженні концепції VC Evolution 2P:

Швидкість: 100 км / год
Досяжна висота польоту: близько 1980 м
Розміри: висота 2,20 м, діаметр рами з двигунами 9,80 м.
Злітна вага: 450 кг
Тривалість польоту: близько 1 години

Volocopter VC 200 оснащений системою порятунку з парашутом, що є новинкою на вертольотах.

VC400

Чотиримісний. Побудований на роторній секції розміром 10,80 м. Кабіна має два ряди парних сидінь.

uVC100

Побудований на роторній секції VC100. Єдина акумуляторна модифікація має корисне завантаження 100 кг та політний час 50 хв.

uVC200

Побудований на роторній секції VC200. Можливі модифікації:

Акумуляторна (корисне завантаження 200 кг, час польоту 30 хв)
Гібрідна (корисне завантаження 100 кг, час польоту 4 години)

uVC400

Побудований на роторній секції VC400. Гібрідна модифікація має корисне завантаження 275 кг та час польоту 2 години.

Див. також

Федеральне бюро цивільної авіації (LBA)
Німецька асоціація надлегких літаків (DULV)
Мультикоптер

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] ttp://thesuperslice.com/2013/01/02/vc1-volocopter-e-volo/(англ.)%5Bнедоступне+посилання+з+серпня+2019%5D

[2] ttp://lindberghfoundation.org/42012-lindbergh-prize-for-innovation-given-to-e-volo(нім.)%5Bнедоступне+посилання+з+серпня+2019%5D

[3] ttp://www.e-volo.com/general-news/vc2-at-airventure-in-oshkoshusa Архівовано 11 липня 2012 у Wayback Machine.(англ.)

[4] ttp://compulenta.computerra.ru/tehnika/transport/689421/(рос.)%5Bнедоступне+посилання+з+вересня+2019%5D

[5] ttp://www.volocopter.com/index.php/produkt-konzepte(нім.)

[6] ttp://www.dg-flugzeugbau.de/index.php?id=volocopter.html(нім.)

[7] ttp://www.asctec.de/zurueck-in-die-zukunft-9-volocopter-vc200/(нім.)%5Bнедоступне+посилання+з+серпня+2019%5D

[8] Das Entwicklungsnetzwerk von e-volo Архівовано 30 листопада 2013 у Wayback Machine. e-volo.com; abgerufen am 23. November 2013(нім.)