XVIII століття до н. е.

XX століття до н. е. —XIX століття до н. е. —XVIII століття до н. е. —XVII століття до н. е. —XVI століття до н. е.

1800-ті до н. е.	1809 до н. е.	1808 до н. е.	1807 до н. е.	1806 до н. е.	1805 до н. е.	1804 до н. е.	1803 до н. е.	1802 до н. е.	1801 до н. е.	1800 до н. е.

1790-ті до н. е.	1799 до н. е.	1798 до н. е.	1797 до н. е.	1796 до н. е.	1795 до н. е.	1794 до н. е.	1793 до н. е.	1792 до н. е.	1791 до н. е.	1790 до н. е.
1780-ті до н. е.	1789 до н. е.	1788 до н. е.	1787 до н. е.	1786 до н. е.	1785 до н. е.	1784 до н. е.	1783 до н. е.	1782 до н. е.	1781 до н. е.	1780 до н. е.
1770-ті до н. е.	1779 до н. е.	1778 до н. е.	1777 до н. е.	1776 до н. е.	1775 до н. е.	1774 до н. е.	1773 до н. е.	1772 до н. е.	1771 до н. е.	1770 до н. е.
1760-ті до н. е.	1769 до н. е.	1768 до н. е.	1767 до н. е.	1766 до н. е.	1765 до н. е.	1764 до н. е.	1763 до н. е.	1762 до н. е.	1761 до н. е.	1760 до н. е.
1750-ті до н. е.	1759 до н. е.	1758 до н. е.	1757 до н. е.	1756 до н. е.	1755 до н. е.	1754 до н. е.	1753 до н. е.	1752 до н. е.	1751 до н. е.	1750 до н. е.
1740-ві до н. е.	1749 до н. е.	1748 до н. е.	1747 до н. е.	1746 до н. е.	1745 до н. е.	1744 до н. е.	1743 до н. е.	1742 до н. е.	1741 до н. е.	1740 до н. е.
1730-ті до н. е.	1739 до н. е.	1738 до н. е.	1737 до н. е.	1736 до н. е.	1735 до н. е.	1734 до н. е.	1733 до н. е.	1732 до н. е.	1731 до н. е.	1730 до н. е.
1720-ті до н. е.	1729 до н. е.	1728 до н. е.	1727 до н. е.	1726 до н. е.	1725 до н. е.	1724 до н. е.	1723 до н. е.	1722 до н. е.	1721 до н. е.	1720 до н. е.
1710-ті до н. е.	1719 до н. е.	1718 до н. е.	1717 до н. е.	1716 до н. е.	1715 до н. е.	1714 до н. е.	1713 до н. е.	1712 до н. е.	1711 до н. е.	1710 до н. е.
1700-ті до н. е.	1709 до н. е.	1708 до н. е.	1707 до н. е.	1706 до н. е.	1705 до н. е.	1704 до н. е.	1703 до н. е.	1702 до н. е.	1701 до н. е.	1700 до н. е.

1690-ті до н. е.	1699 до н. е.	1698 до н. е.	1697 до н. е.	1696 до н. е.	1695 до н. е.	1694 до н. е.	1693 до н. е.	1692 до н. е.	1691 до н. е.	1690 до н. е.

Правителі

Фараони тринадцятої династії Аменемхет IV, Нефрусебек, Хнумхотеп; Себекхотеп I, Сенбует, Аменемес, Аменемхет V , Аменемхет VI, Санхібр, Хетепібр, Себекхотеп II, Рансенеб, Херіотеф, Гор, Аменемхет VII, Хутовер, Сенусерт IV, Хеджер, Семенхара, Себекемсаф I, Себекхотеп III, Ноферхотеп I , Себекхотеп IV, Себекхотеп V, Вахібрайеб, Мернефрі-Ай; їх сучасники з 14-ї династії Хатіро, Небхаура, Сехебра, Мерджефара, Севаджакара.
Царі Ассирії Шамши-Адад I (1813–1781), Ішме-Даган I, Мут-Ашкур, Рімушу, Асінум, Пузур-Сін, 6 царів, Адар.
Цар Ісин Дамік-Ілішен I.
Цар Ларс Рим-Сін.
Царі Вавилона Сін-мубалліт, Хаммурапі, Самсу-ілуна, Абіешу.
Цар Країни Моря Іліман.
Царі Еламу Шірктух, Сімутварташ, Сівепалар-хухлак, Кутучулуш I, Кутер-Наххунте I.
Царі каситів Гандаш, Агум I Великий, Каштіліаш I.
Царі Ямхад Самуелух, Ярим-Лім I, Аммурапі I, Абба-Ель I.
Царі Ся Хуай, Ман, Се, Бу Цзян, Цзюн (існування спірно).

Єгипет

Бл. 1783 до н. е. Соціальний вибух в Єгипті (грандіозне повстання бідноти і рабів). Фактичний крах Середнього царства. Прихід до влади XIII і XIV династій у Фівах, Ксоісі і в Дельті, які не володіли реальною владою.
Бл. 1783–1552 до н. е. II Перехідний період в Єгипті (XIII–XVII династії). Хаос в країні, яка призвела до іноземного вторгнення семітського народу гіксосів, що почали під впливом руху індоєвропейців повільними хвилями займати Дельту.
1750 до н. е. відбулася найбільша кількість "повстань бідноти", внаслідок яких були знищені архіви із документами про борги.
Бл. 1700 до н. е. Нубія на час Другого перехідного періоду відпадає від Єгипту.

Месопотамія

Близько 1795 — об'єднання каситів у племінний союз.
1792–1750 (1848–1806 або 1728–1686) — цар Вавилона Хаммурапі.
Близько 1790 — Хаммурапі тимчасово визнає свою залежність від царя Ассирії Шамшіадада I.
1790 — захоплення Рімсіном Ісина.
1786 — завоювання Хаммурапі Урука і Ісина за допомогою Рімсіна, еламського правителя Ларса.
1784 — спорудження Хаммурапі каналу «Хаммурапі-достаток».
Близько 1780–1760 — цар Ассирії Ишме-Даган I, син Шамшиадада.
Близько 1778 — після смерті Шамшиадада Хаммурапі сприяє вигнанню його сина з Марі. Царем Марі стає Зімрілім, союзник Хаммурапі.
Близько 1778–1758 — цар Марі Зімрілім. Розширення торговельних зв'язків. Відбиття набігів степових племен і вторгнення військ Ешнунни.
Близько 1765 — відпадання від Хаммурапі південних областей і відторгнення північної прикордонної смуги.
1763 — перемога Хаммурапі над Ешнунни і розгром війська Еламу, яке намагалося прийти їй на допомогу. Зімрілім ухиляється від допомоги Хаммурапі.
1762 — захоплення Хаммурапі Ларсу. Втеча Рімсіна в Елам.
1760 — перемога Хаммурапі над Ешнунни і підпорядкування Марі.
1758 — перемога Хаммурапі над Марі та руйнування міста.
Близько 1755 — підпорядкування Хаммурапі області вздовж течії Тигра, включаючи Ашшур. Підпорядкування частини Еламу.
1750–1712 — цар Вавилона Самсу-ілуна, син Хаммурапі.
1741 — похід каситів на Вавилонську державу. Самсу-ілуна відображає навалу.
1740 — війна Самсу-ілуни з коаліцією Еламу і міст Ешнунни, Ісин, Урук.
Близько 1730 — на чолі руху південних міст стоять правителі «Країни моря». Поразка Самсу-ілуни у боротьбі з Ілумаїлу, нащадком династії Ісин. Ілумаїлу за підтримки Еламу закріплюється на півдні.
Кінець XVIII століття — захоплення мітаннійцями Північної Месопотамії.
Близько 1710 — після смерті Самсуїлуни Ілумаїлу продовжує боротьбу з його сином. Успіх продовжує супроводжувати Ілумаїлу.

Мала Азія

Близько 1800 — хетти виганяють ассирійців з Анатолії.
Початок XVIII століття — захоплення хетами Хаттуси.
Середина XVIII століття — у країні хетів виділяються міста Неса, Куссар і Цалпа. Анітти, правитель Хуссара, руйнує Хаттуси, оплот протохетів, підпорядковує Несу і робить її своєю столицею. Об'єднання хетів.

Інші регіони

Близько 1800 — поширення у Європі бронзи.
Близько 1800 — виникнення культури Вессекс в Британії.
Близько 1800 — занепад Бактрійсько-Маргіанської цивілізації (датування за Саріаніді).
Близько 1800 до н. е. — культура дзвоноподібних кубків з Іспанії почала переміщуватись двома потоками на територію Європи. Перший потік рухався західним узбережжям Атлантики, входячи до складу майбутніх кельтів. Другий потік рухався у приальпійську зону Центральної Європи, де став основою для майбутніх слов'ян. Приблизно у цей же період праслов'янська мова, мабуть, відокремлюється від загально-індоєвропейського мови. ^{[джерело?]}
1797 — китайський вельможа Гун-лю потрапив в опалу і втік зі своїми прихильниками на захід до жунам. Вони побудували містечко, Гун-лю став самостійним правителем.
1766 — підкорення вождем племені шан Чен Таном племені ся на чолі з Чієхом (Цзе). Виникнення держави Шан (Інь).
1766–1122 (бл. 1600–1027) — династія Шан (Інь) у Китаї. 28 або 29 царів.
1765–1760 — цар Шан (Інь) Чен Тан.
Кінець 1760-х років — син останнього царя Ся Цзе-куючи, померлого у вигнанні, Шун Вей з сімейством і підданими пішов у північні степи. За китайською традицією Шун Вей вважався предком хуннів.
XVIII століття — заснування міста Геліополь у Лівані.
XVIII–XIII століття — Андронівська культура бронзової доби у західній частині Південного Сибіру, Казахстані до Уралу і Південному Приураллі.
XVIII–XVII століття — створення першого у світі алфавітної («сирійського») писемності.
Ніппур захоплений Вавилонією.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.