YZ Кита

YZ Кита — одиночна зоря, червоний карлик головної послідовності у сузір’ї Кита. Хоча це одна з найближчих до Сонця зір — відстань до неї становить трохи більше 12 світлових років[1], — побачити її неозброєним оком неможливо. Визначено, що це спалахуюча зоря, яка зазнає стрибкоподібних коливань яскравості. Маса YZ Кита становить лише 8,5 % сонячної, а її світність у звичайних умовах — менше 1/5000-ї сонячної.

Зоря розташована дуже близько до Тау Кита — зоря спектрального класу G8. Їх розділяє відстань лише 1,6 світлого року[2] — це лише третина відстані між Сонцем і його найближчою сусідкою, Проксимою Центавра. До зорі Лейтен 726-8 — 3,6 св. року.

Планетна система

10 серпня 2017 року було оголошено про відкриття за допомогою спектрографа HARPS із обсерваторії Ла-Силья в Чилі трьох землеподібних планет, виявлених на орбітах навколо YZ Кита, а також ймовірної четвертої планети.

Орбіта планети YZ Кита b має практично правильну круглу форму і знаходиться від центральної зірки на відстані приблизно в 0,015 астрономічних одиниці, при цьому її орбітальний період трохи менший за дві земні доби. Маса цієї планети становить близько 75 % від маси Землі. Середня температура на її поверхні змінюється в межах від 350 до майже 500 К, що виключає можливість існування води на її поверхні в рідкому стані, а отже, імовірність зародження життя на цій планеті більш ніж примарна.

Планета YZ Кита с майже співрозмірна за масою з нашою Землею. Її відстань від центрального світила становить близько 0.02 а. о., а орбітальний період трохи більше, ніж три земні доби. Середні температури — від 300 до 420 К — залишають певну ймовірність для наявності на планеті рідкої води, а з нею — слабку надію на існування на ній життя.

Третя підтверджена планета системи, YZ Кита d, приблизно на 14 % масивніша від Землі. Її відстань від центральної зірки становить близько 0,027 а. о. при орбітальному періоді в більш ніж 4,5 земних доби. Температура на її поверхні, від 260 до 370 Кельвінів, практично гарантує відносно комфортні умови для існування води в рідкому стані, а отже YZ Кита d є головним об'єктом пошуків життя в цій планетарній системі.

Відзначимо і поки що виключно гіпотетичну планету YZ Кита е, існування якої ще потребує доведення. Її маса може становити близько половини маси Землі, а відстань від центрального світила — близько 1/100 а. о. при орбітальному періоді в одні земну добу. Подібні характеристики говорять про те, що YZ Кита е, якщо вона і існує, є надто розпеченою, температура на її поверхні унеможливлює існування не тільки рідкої води, а й будь-якої атмосфери в цілому.

Водночас SETI не розглядає систему YZ Кита як об'єкт пошуку позаземного життя взагалі. Головною причиною цього є природа самої центральної зірки: вона вкрай нестабільна і віднесена астрономами одразу до двох категорій змінності. Змінність типу BY Дракона викликана не тільки наявністю на її поверхні значних за площею плям, а й бурхливою ​​хромосферною активністю. Це створює значні проблеми для зародження життя на близьких до зірки планети. Крім цього, у YZ Кита спостерігається змінність, прототипом якої є майже сусідня з нею зірка UV Кита. YZ Кита — це спалахуюча зоря, а це обумовлює періодичні потужні викиди енергії і випромінювань у різних діапазонах.

Див. також

Примітки
  1. van Leeuwen, F. (2007). HIP 5643. Hipparcos, the New Reduction. Процитовано 22 серпня 2010.
  2. Page of Tau Ceti, see the chapter of Closest Neighbors, for YZ Ceti.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.