Тау Кита

Тау Кита (τ Кита, τ Cet, τ Ceti) — сонцеподібна зоря, розташована в сузір'ї Кита. Відстань до неї від Сонячної системи — трохи менше 12 світлових років; тобто, це одна з найближчих до нас зір.

Тау Кита
Маса 0,783 ± 0,012 M☉[1]
Каталожний код 2MASS J01440402-1556141[2], HD 10700[2], SAO 147986[2], HIP 8102[2], HR 509[2], IRAS 01416-1611[2], GJ 71[2], GJ 71.0[2], τ Cet, PLX 365[2], BD-16 295[2], CCDM J01441-1557A[2], CSI-16 295 1[2], FK5 59[2], GC 2123[2], GCRV 979[2], HIC 8102[2], IDS 01394-1628 A[2], IRC -20018[2], JP11 535[2], LFT 159[2], LHS 146[2], LPM 84[2], LTT 935[2], N30 359[2], NLTT 5787[2], PMC 90-93 41[2], PPM 210580[2], RAFGL 4135S[2], ROT 249[2], SACS 31[2], SPOCS 96[2], TD1 997[2], UBV 1769[2], UBV M 8397[2], YZ 106 431[2], Zkh 33[2], uvby98 100010700[2], PLX 365.00[2], 1RXS J014404.7-155632[2], WDS J01441-1556A[2], Ci 20 124[2], PM 01417-1612[2], Gaia DR2 2452378776434276992[2], TYC 5855-2292-1[2], WEB 1733[2] і 52 Cet
Сузір'я Кит[3]
Підлегле тіло Tau Ceti ed, Tau Ceti fd, HD 10700 b, Tau Ceti cd, Tau Ceti dd, * tau Cet gd, * tau Cet hd і Aurora
Відстань від Землі 11,9057 світловий рік і 3,6033 ± 0,0067 парсек[4]
Швидкість обертання зорі 18,509 ± 0,463 км/с[5]
Паралакс 277,5162 ± 0,5173 кутова мілісекунда[4]
Власний рух −1729,726 ± 1,313 кутова мілісекунда на рік[4] і 855,493 ± 0,783 кутова мілісекунда на рік[4]
Радіальна швидкість 63,972 км/с[5], −16,586 км/с[5] і −16,595 км/с[5]
Тип змінної зорі rotating variable stard[6]
Спектральний клас G8.5 V[7]
Видима зоряна величина 3,5[8]
Світність 0,52 ± 0,03 L☉[9]
Абсолютна зоряна величина 5,69 ± 0,01[1]
Металічність −0,68[10][5] і −0,47[5]
Радіус 0,8624102 ± 0,2788173 сонячний радіус[4]
Епоха J2000.0[11]
Пряме піднесення 0,45408256 радіан[11]
Схилення 0 радіан[11]
Ефективна температура 5539 Кельвін[5]
Поверхнева гравітація 34 040 сантиметр на секунду в квадраті[5] і 56 200 сантиметр на секунду в квадраті[5]
 Тау Кита у Вікісховищі

Характеристики

Зоря дещо менша Сонця за розмірами: її маса становить 0,783 сонячної, а радіус — 0,79 сонячного. Спектр Тау Кита показує низьку металічність. Спостереження виявили наявність у системі Тау Кита пилу в кількості, що вдесятеро перевищує кількість пилу в Сонячній системі. Зоря порівняно стабільна, з незначними коливаннями блиску.

Завдяки своїй стабільності й подібності до Сонця Тау Кита вибрана об'єктом для пошуків позаземного розуму шляхом прослуховування в радіодіапазоні (проект SETI). З цієї ж причини вона часто згадується в науково-фантастичній літературі й фольклорі[Прим. 1].

У Тау Кита немає власної назви[Прим. 2], іноді її позначають латинською назвою Durre Menthor[12]. Цю зорю можна знайти на небі неозброєним оком як слабку зорю третьої зоряної величини. Якщо спостерігати Сонце з орбіти гіпотетичної планети в системі Тау Кита, воно виглядатиме як зоря із зоряною величиною 2,6 у сузір'ї Волопаса.

Рух

Тау Кита вважається зорею з великим власним рухом: зсув упродовж одного року становить трохи менше двох кутових секунд[Прим. 3] Щоб вона змінила своє положення на один градус, знадобиться близько двох тисяч років. Великий власний рух — ознака близькості до Сонця.[13]

Відстань до зорі становить 11,9 світлових років. Відтак, вона є однією з найближчих до Сонця і другою за відстанню зорею спектрального класу G після Альфа Центавра A.[14]

Променева швидкість Тау Кита становить близько −17 км/с. Від'ємність цієї величини означає, що вона наближається Сонця.[15]

Відстань до Тау Кита, а також її власний рух і променева швидкість дають змогу розрахувати рух зорі в просторі. Її швидкість відносно Сонця становить близько 37 км/с.[Прим. 4] Цей результат можна використати для розрахунку орбітального шляху Тау Кита в Чумацькому Шляху: її середня відстань від центра галактики становить 9,7 кілопарсек (32 000 світлових років), ексцентриситет орбіти — 0,22.[16]

Фізичні властивості
Сонце (ліворуч) більше й дещо гарячіше від Тау Кита (праворуч).

Наразі вважається, що Тау Кита — це одиночна зоря. В оптичному діапазоні спостерігався також тьмяний компаньйон із зоряною величиною 13,1. Станом на 2000 р. він перебував на відстані 137 кутових секунд. Існує ймовірність, що вони гравітаційно пов'язані, але, вірогідно, це лише візуальна близькість.[17][18][19]

Інформація про фізичні властивості Тау Кита отримана здебільшого за допомогою спектроскопічних вимірювань. Вік, масу, радіус та яскравість Тау Кита можна оцінити шлях порівняння її спектра з комп'ютерними моделями еволюції зір. Утім, за допомогою астрономічного інтерферометра вимірювання радіусу зорі можна здійснити безпосередньо з точністю 0,5%[20], оскільки його довга база дає змогу вимірювати кути набагато менші, ніж доступні звичайному телескопу. Виміряний у такий спосіб радіус Тау Кита становить 79,3 ± 0,4% сонячного.[20] Саме такий розмір має мати зоря з масою, дещо меншою від сонячної.[21]

Обертання

Період обертання Тау Кита був визначений на основі періодичних змін у класичних лініях поглинання H та K однократно іонізованого кальцію — Ca II. Ці лінії тісно пов'язані з магнітною активністю поверхні[22], тому період коливань зумовлює час, потрібний, щоб зони активності на поверхні завершили повний оберт навколо зорі. Виміряний у такий спосіб період обертання Тау Кита становить 34 доби.[23] Унаслідок ефекту Доплера швидкість обертання зорі визначає ширину ліній поглинання у спектрі. Тому, проаналізувавши ширину цих ліній, можна визначити швидкість обертання зорі. Для типової зорі спектрального класу G8 швидкість обертання становить близько 2,5 км/с. Відносно низькі величини швидкості обертання можуть бути свідченням того, що ми бачимо Тау Кита майже з полюсу.[24][25]

Планетна система

Доплерівські вимірювання коливань променевої швидкості зорі за станом на 2012 рік не виявили навколо неї супутників із масами, що перевищують маси коричневих карликів. У грудні 2012 року група астрономів із Великої Британії, Чилі, США та Австралії оголосила про виявлення п'яти екзопланет у Тау Кита. Періодичні коливання променевої швидкості зорі свідчать про наявність п'яти планет a, b, c, d, e, f на стабільних орбітах, близьких до кругових, із періодами обертання 13,9, 35,4, 94, 168 та 640 днів і мінімальними масами в 2, 3,1, 3,6, 4,3 і 6,6 мас Землі відповідно. Планета Тау Кита e з масою 4,3 маси Землі перебуває в так званій зоні, придатній для життя — на її поверхні вода може перебувати в рідкому стані, а отже, є умови для існування живих організмів, можливо навіть розумних[26][27]. Трохи пізніше було висловлене припущення, що й планета Тау Кита f, найвіддаленіша від зорі, теж може бути придатною для життя[28].

Для підтвердження існування цих планет необхідні незалежні спостереження іншими астрономами[29]. Якщо наявність планет у Тау Кита підтвердиться, її планетна система буде третьою за віддаленістю від Сонця, після за Альфа Центавра (4,3 св. року) й Епсилон Ерідана (10,5 св. року), у яких відкрито по одній планеті, і найближчою відомою багатопланетною системою.

Через наявність осколкового диска будь-яка планета на орбіті навколо Тау Кита зазнавала б набагато більшої кількості ударних зіткнень з астероїдами й кометами, ніж Земля. Попри таку перешкоду гіпотетичній придатності для життя, Тау Кита, як одна із зір, подібних за своїми характеристиками до Сонця, викликає значний інтерес астрономів і широкого загалу. Кандидати в екзопланети:

Назва планети Масса
(M⊕)		 Період обертання
(днів)		 Велика піввісь
орбіти (а. е.)		 Ексцентриситет
орбіти
Тау Кита b (HD 10700 b) 2,0 13,9 0,105 0,16
Тау Кита g (HD 10700 g) 1,75 20,00 0,133 0,06
Тау Кита c (HD 10700 c) 3,1 35,4 0,195 0,03
Тау Кита h (HD 10700 h) 1,83 49,41 0,243 0,23
Тау Кита d (HD 10700 d) 3,6 94,11 0,374 0,08
Тау Кита e (HD 10700 e) 3,93 162,87 0,538 0,18
Тау Кита f (HD 10700 f) 3,93 636,13 1,334 0,16

Найближче оточення зорі

Найближчим сусідом Тау Кита є одиночна зоря YZ Кита — їх розділяє лише 1,6 світлового року[30]. До зорі Лейтен 726-8 — 3,2 св. року, до зорі Епсилон Ерідана — 5,5 св. року.

Див. також

Примітки
  1. Зокрема, Володимир Висоцький написав відому жартівливу пісню «В далёком созвездии Тау Кита»
  2. Позначення зорі за Байєром — τ Ceti, де:
    τ — грецька літера «Тау»;
    Ceti — присвійна форма від лат. Cetus (Кит).
  3. Повний власний рух:
    де μα та μδ — компоненти власного руху за прямим піднесенням та схиленням відповідно, а δ — схилення. Див.:
    Majewski, Steven R. (2006). Stellar Motions. University of Virginia. Архів оригіналу за 25 січня 2012. Процитовано 27 вересня 2007.
  4. Просторові компоненти швидкості: U = +18; V = +29, and W = +13. Таким чином, загальна швидкість становить:

Джерела
  1. http://adsabs.harvard.edu/abs/2004ApJ...609..392J
  2. SIMBAD Astronomical Database
  3. VizieR
  4. Gaia DR2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018. — Vol. 1345.
  5. Soto M. G., Jenkins J. S. Spectroscopic Parameters and atmosphEric ChemIstriEs of Stars (SPECIES)I. Code description and dwarf stars catalogue // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 615. — P. 76–76. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201731533 — arXiv:1801.09698
  6. Soon W., Sokoloff D. Magnetic Field and Rotation in Lower Main-Sequence Stars: An Empirical Time-Dependent Magnetic Bode's Relation? // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 1996. — Vol. 457, Iss. 2. — P. 99–102. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1086/309891
  7. Gray R. O., Corbally C. J., Garrison R. F. et al. Contributions to the Nearby Stars (NStars) Project: Spectroscopy of Stars Earlier than M0 within 40 pc--The Southern Sample // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — IOP Publishing, American Astronomical Society, University of Chicago Press, AIP, 2006. — Vol. 132, Iss. 1. — P. 161–170. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1086/504637 — arXiv:astro-ph/0603770
  8. Ducati J. R. Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system — 2002. — Vol. 2237.
  9. Pijpers F. P. Selection criteria for targets of asteroseismic campaigns // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2003. — Vol. 400, Iss. 1. — P. 241–248. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20021839 — arXiv:astro-ph/0303032
  10. Prieto C. A., An D. The SEGUE Stellar Parameter Pipeline. V. Estimation of Alpha-element Abundance Ratios from Low-resolution SDSS/SEGUE Stellar Spectra // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — IOP Publishing, American Astronomical Society, University of Chicago Press, AIP, 2011. — Vol. 141, Iss. 3. — P. 90. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/141/3/90 — arXiv:1010.2934
  11. Leeuwen F. v. Validation of the new Hipparcos reduction // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2007. — Vol. 474, Iss. 2. — P. 653–664. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361:20078357 — arXiv:0708.1752
  12. Moore, Patrick; Rees, Robin (2011). Patrick Moore's Data Book of Astronomy (вид. 2nd). Cambridge University Press. с. 408. ISBN 0-521-89935-4. Процитовано 3 липня 2018.
  13. Reid, Neill (23 лютого 2002). Meeting the neighbours: NStars and 2MASS. Space Telescope Science Institute. Процитовано 11 грудня 2006.
  14. Henry, Todd J. (October 1, 2006). The One Hundred Nearest Star Systems. Research Consortium on Nearby Stars. Архів оригіналу за 28 листопада 2006. Процитовано 11 грудня 2006.
  15. Butler, R. P.; Marcy, G. W.; Williams, E.; McCarthy, C.; Dosanjh, P.; Vogt, S. S. (1996). Attaining Doppler Precision of 3 M s-1. Publications of the Astronomical Society of the Pacific 108: 500. Bibcode:1996PASP..108..500B. doi:10.1086/133755.
  16. Porto de Mello, G. F.; del Peloso, E. F.; Ghezzi, L. (2006). Astrobiologically interesting stars within 10 parsecs of the Sun. Astrobiology 6 (2): 308–331. Bibcode:2006AsBio...6..308P. PMID 16689649. arXiv:astro-ph/0511180. doi:10.1089/ast.2006.6.308.
  17. Kaler, James. Tau Ceti. Stars. University of Illinois. Процитовано 27 липня 2015.
  18. 00-06 hour section. Washington Double Star Catalog. United States Naval Observatory. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 27 липня 2015.
  19. Pijpers, F. P.; Teixeira, T. C.; Garcia, P. J.; Cunha, M. S.; Monteiro, M. J. P. F. G.; Christensen-Dalsgaard, J. (2003). Interferometry and asteroseismology: The radius of τ Ceti. Astronomy & Astrophysics 401 (1): L15–L18. Bibcode:2003A&A...406L..15P. doi:10.1051/0004-6361:20030837.
  20. Teixeira, T. C.; Kjeldsen, H.; Bedding, T. R.; Bouchy, F.; Christensen-Dalsgaard, J.; Cunha, M. S.; Dall, T. та ін. (January 2009). Solar-like oscillations in the G8 V star τ Ceti. Astronomy and Astrophysics 494 (1): 237–242. Bibcode:2009A&A...494..237T. arXiv:0811.3989. doi:10.1051/0004-6361:200810746.
  21. Di Folco, E.; Thévenin, F.; Kervella, P.; Domiciano de Souza, A.; du Foresto; V. Coudé; Ségransan, D. та ін. (2004). VLTI near-IR interferometric observations of Vega-Like Stars. Astronomy and Astrophysics 426 (2): 601–617. Bibcode:2004A&A...426..601D. doi:10.1051/0004-6361:20047189.
  22. H-K Project: Overview of Chromospheric Activity. Mount Wilson Observatory. Архів оригіналу за 31 серпня 2006. Процитовано 15 листопада 2006.
  23. Baliunas, S.; Sokoloff, D.; Soon, W. (1996). Magnetic Field and Rotation in Lower Main-Sequence Stars: an Empirical Time-dependent Magnetic Bode's Relation?. Astrophysical Journal Letters 457 (2): L99. Bibcode:1996ApJ...457L..99B. doi:10.1086/309891.
  24. Gray, D. F.; Baliunas, S. L. (1994). The activity cycle of tau Ceti. Astrophysical Journal 427 (2): 1042–1047. Bibcode:1994ApJ...427.1042G. doi:10.1086/174210.
  25. Hall, J. C.; Lockwood, G. W.; Gibb, E. L. (1995). Activity cycles in cool stars. 1: Observation and analysis methods and case studies of four well-observed examples. Astrophysical Journal 442 (2): 778–793. Bibcode:1995ApJ...442..778H. doi:10.1086/175483.
  26. Tuomi, M; Jones, H. R. A; Jenkins, J. S; Tinney, C. G; Butler, R. P; Vogt, S. S; Barnes, J. R; Wittenmyer, R. A; o'Toole, S; Horner, J; Bailey, J; Carter, B. D; Wright, D. J; Salter, G. S; Pinfield, D (2013). Signals embedded in the radial velocity noise. Astronomy & Astrophysics 551: A79. Bibcode:2012yCat..35510079T. arXiv:1212.4277. doi:10.1051/0004-6361/201220509.
  27. У звезды Тау Кита обнаружили пять экзопланет. Новости про космос и НЛО. 20.12.2012 11:34. Процитовано null.
  28. Two Nearby Habitable Worlds? - Planetary Habitability Laboratory @ UPR Arecibo. Phl.upr.edu. Процитовано 8 січня 2014.
  29. У звезды Тау Кита найдены 5 планет, в том числе потенциально обитаемая
  30. van Leeuwen, F. (2007). HIP 5643. Hipparcos, the New Reduction. Процитовано 22 серпня 2010.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.