Євдокія Інґеріна
Євдокія Інґеріна (*Ευδοκία Ιγγερίνα, 837/840 —882/883) — візантійська імператриця.
| Євдокія Інґеріна | |
|---|---|
.jpg.webp) | |
| Народилася |
837/840 Константинополь |
| Померла |
882/883 Константинополь |
| Поховання | Церква Дванадцяти апостолів |
| Країна |
 Візантійська імперія |
| Діяльність | письменниця, суверен |
| Титул | імператриця |
| Посада | візантійська імператриця-консорткаd |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Македонська династія |
| Батько | Інгвар |
| У шлюбі з | Василь I |
| Діти | 3 сини і 3 доньки |
Життєпис
Була донькою Інгвара, одного з військовиків варязької гвардії. За походженням напевне був свеєм або норманом. Матір'ю Євдокії була представниця впливового візантійського роду Мартинаків (вели свій родовід від Мартини, дружини імператора Іраклія), можливо донькою Анастасія Мартинакі, логофета, та сестри імператора Михайла II.
Народилася Євдокія між 837 та 840 роками в Константинополі. Виховувалася в іконоборському дусі. У 855 році стає коханкою імператора Михайла III. Це викликало невдоволення впливової матері імператора — Феодори. Тому згодом Михайло III видав заміж Євдокію за одного із своїх фаворитів - Василя Македонянина, а сам оженився на Євдокії Декаполітіссі, але Інґеріна залишилася коханкою імператора.
У 866 Євдокія Інґеріна народила сина Льва, а 867 року — сина Стефана, яких було визнано дітьми Василя, проте є думка, що їхнім батьком був Михайло III. Проте дотепер це питання є дискусійним, оскільки Євдокія також виконувала подружні обов'язки у ліжку.
У 867 році чоловік Інґеріни повалив імператора, сам обійнявши трон. Тоді ж Євдокія отримує титул імператриці. Не мала жодного впливу на чоловіка. У 882 році влаштувала шлюб старшого сина з родичкою Феофано — представницею роду Мартинакі. Невдовзі після цього померла.
Джерела
- Cyril Mango: Eudocia Ingerina, the Normans, and the Macedonian Dynasty. In: Zbornik radova Vizantoloskog Instituta. Vol. 14/15, 1973, ISSN 0584-9888, S. 17–27.
- Garland, Lynda. Byzantine empresses: women and power in Byzantium, AD 527—1204. London, Routledge, 1999.
- Christian Settipani, Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les Princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle, 2006