Єгипет у Другій світовій війні

1882 року Орабі-паша очолив повстання єгипетських патріотів-офіцерів, що призвело до англійського вторгнення. Англійські війська окупували весь Єгипет. 1922 року було створено формально незалежне Королівство Єгипет, однак англійці продовжували домінувати в усіх сферах життя країни. У 1930-х роках до Александрії з Мальти було перенесено штаб-квартиру Середземноморського флоту Великої Британії. 1936 року Велика Британія підписала з Єгиптом угоду, що дозволила розмістити британські війська в Єгипті з метою захисту Суецького каналу.

До війни у Каїрі розташовувалася велика італійська колонія. Після вступу Італії у війну 10 червня 1940 року майже всіх італійських чоловіків було заарештовано й майже все італійське майно — конфісковано.

У вересні 1940 року італійський диктатор Беніто Муссоліні наказав італійським військам, що перебували в Лівії, вторгнутися в контрольований Великою Британією Єгипет. Не зважаючи на чисельну перевагу супротивника, англійці вирішили перейти в контрнаступ. Його результат перевершив усі сподівання: велика кількість італійських військовослужбовців потрапила в полон, що дало англійцям змогу просунутися далеко вглиб Лівії. Однак Черчилль зупинив наступ англійських військ, вирішивши перекинути їх до Греції.

Тим часом німецький лідер Адольф Гітлер на допомогу своєму італійському союзнику перекинув Африканський корпус на чолі з Ервіном Роммелем. Німецькі війська швидко відкинули англійців назад до Єгипту. Німецький наступ зупинився в липні 1942 року біля невеличкої залізничної станції Ель-Аламейн, що була всього за кількасот кілометрів від Каїра. У листопаді того ж року німецькі війська було розбито в другій битві за Ель-Аламейн, тому вони почали відступати до Лівії. Висадка Союзників у Північній Африці призвела до того, що німецько-італійським силам довелося боротися на два фронти. Їх було затиснуто в Тунісі й знищено.

Наприкінці 1943 року в Каїрі було проведено Каїрську конференцію союзників.