Операція «Компас»

Операція «Компас» (англ. Operation Compass, італ. Operazione Compass) (9 грудня 1940 — 9 лютого 1941) — стратегічна наступальна операція збройних сил Великої Британії, Австралії, Індії та Вільної Франції проти італійських військ з метою відвоювання Єгипту і розгрому 10-ї італійської армії в ході Північно-Африканської кампанії Другої світової війни.

Операція «Компас»
Друга світова війна
Середземноморський театр воєнних дій
Італійські полонені, захоплені під час Операції «Компас»

Італійські полонені, захоплені під час Операції «Компас»
Дата: 9 грудня 1940 — 9 лютого 1941
Місце: Єгипет, Лівія
Результат: Однозначна перемога союзників
Сторони
Союзники:

 Велика Британія
 Австралія
Британська Індія
Вільна Франція
Королівство Італія
Командувачі
Арчибальд Вейвелл
Генрі Мейтленд Вільсон
Річард О'Коннор		 Родольфо Граціані
Італо Гарібольді
Маріо Берті
Пієтро Малеті
Джузеппе Теллера
Аннібале Біргонзоні
Військові сили
36 000 солдат[1]
120 артилерійських гармат
275 танків
142 літаки[2][3]		 150 000 солдат
1600 артилерійських гармат
600 танків
331 літак[4]
Втрати
500 загиблих[5]
1373 поранено[5]
15 літаків[6]		 3000 загиблих
115 000 полонених
400 танків
1292 артилерійських гармат

Передісторія

Італія вступила в Другу світову війну 10 червня 1940, оголосивши війну Франції і Великій Британії, 22 червня Франція капітулювала перед Німеччиною, а отже тепер не потрібно було тримати велику масу військ в Лівії, на випадок вторгнення з французького Алжиру.

Бенніто Муссоліні почав підготовку до вторгнення в Єгипет, щоб встановити контроль над Суецьким каналом і дістатися до родовищ нафти на Близькому Сході. В Африці італійці мали дуже значною перевагою перед військами союзників, тому у Риму були всі підстави вважати, що кампанія буде успішною і нетривалою.

13 вересня 1940 італійці вдерлися до Єгипту. 10-а італійська армія не зустрічаючи опору подолала за 3 дні 100 кілометрів і досягнувши містечка Сіді-Баррані встала табором. Причому, по всьому фронту було видно, що далі вони найближчим часом рухатися не збираються. У наступаючих закінчилося пальне, вода, а крім того, згас бойовий дух. Головні італійські війська витратили наступні два місяці на будівництво різного роду оборонних таборів в квадраті від Мактіли на узбережжі до Софафі біля підніжжя гірських плато.

Сили супротивників

Велика Британія та союзники

Середньосхідне командування (командувач фельдмаршал Арчибальд Вейвелл) здійснювало загальне командування британськими військами на Близькому Сході. В операції брали участь частини, підпорядковані командуванню і розташовані в Єгипті:

Загалом британські сухопутні сили нараховували 36 тис. чоловік, 120 гармат, 275 танків.

Танкові частини британців складалися з крейсерських танків (Mk I, Mk II та Mk III). 7-й окремий танковий полк являв собою найгрізнішу силу, маючи на озброєнні 50 танків «Матильда», проти яких були безсилі як італійські танки, так і засоби протидії танкової оборони. Двофунтові (42 мм) ж гармати «Матильда» пробивали броню будь-якого італійського танка.

Авіаційну підтримку надавала 202-а група королівських ВПС (командувач Реймонд Колішау), що мала 142 літака.

Італія

Загальне командування військами в Північній Африці здійснював маршал Родольфо Граціані.

10-та армія (командувач генерал Італо Гарібольді, з 23 грудня Джузеппе Теллера).

  • 20-й корпус (командувач генерал-лейтенант Фердінандо Кона)
    • 60-а піхотна дивізія «Сабрата»
  • 21-й корпус (командувач генерал-лейтенант Лоренцо Далмаццо)
    • 63-а піхотна дивізія «Кірен»
    • 1-ша дивізія чорносорочечників «23 березня»
    • 2-га дивізія чорносорочечників «28 жовтня»
  • 22-й корпус
    • 61-а піхотна дивізія «Сірта»
  • 23-й корпус (командувач генерал-лейтенант Аннібале Бергонзолі)
    • 4-а дивізія чорносорочечників «3 січня»
    • 64-а піхотна дивізія «Катанзаро»
  • Лівійський корпус
    • 1-а Лівійська дивізія «Сібеллі»
    • 2-а Лівійська дивізія «Пескаторі»
    • Механізована група Малетті
  • Спеціальна бронетанкова бригада «Бабіні»

Всього близько 150 000 чоловік, 1600 гармат, 600 танків та 331 літаків.

Хід операції

Операція "Компас" почалася вранці 9 грудня. Проникнувши крізь італійську лінії на 20-мильній ділянці між фортами, англійці атакували з тилу і флангів. Наприкінці третього дня боїв вони вщент розгромили італійців, розгромивши п'ять їх дивізій і захопивши 39 000 полонених, втративши при цьому лише 600 вояків.

16 грудня О'Коннор атакував італійські війська в форте Капуццо на лівійсько-єгипетському кордоні і знову здобув перемогу, захопивши багато полонених. 10-я армія остаточно розвалилася і побігла, від повного знищення її врятувало лише те, що 4-я індійська дивізія була терміново знята з фронту і відправилася в Судан, для протидії ефіопської угрупованню італійських військ.

О'Коннор, проте, обложив Бардію, але враховуючи, що у нього була лише одна дивізія, до 3 січня 1941 року був змушений чекати підкріплення. З приходом до британців 6-й австралійської піхотної дивізії, почалася атака на фортецю, яка протрималася всього 2 дні. Було захоплено 38000 полонених, 462 гармати, 127 танків, 700 вантажівок. При цьому, за весь час боїв, війська О'Коннора втратили трохи більше 500 осіб.

Це був справжній розгром. 7 січня англійці взяли Тобрук, в полон до британців потрапили 25000 чоловік, в тому числі штаб 22 корпусу італійської армії і вся 61-а дивізія «Сирт» в повному складі. Захоплено 200 гармат і 87 танків. Майже відразу ж взяті Соллум і Дерна, здалася в повному складі 60-а дивізія «Сабрата», захоплені Бенгазі, Біда-Фомм, знищений 17-й артилерійський полк «Павія».

8 лютого О'Коннор захопив Ель-Агейлу і вже націлений був взяти Триполі. До цього моменту італійці тільки полоненими втратили 120000 чоловік 1300 гармат, 400 танків, 150 літаків.

Підсумки

Незважаючи на те, що британські війська значно поступалися в чисельності італійським, вони змогли вдало провести операцію, повністю розгромити 10-у армію і взяти велику кількість полонених. Італійці були вибиті з Єгипту і втратили значну частину Киренаїки.

Примітки
  1. Bauer (2000), p.95
  2. Playfair p. 262
  3. 46 fighters and 116 bombers: two squadrons of Hurricanes, one of Gloster Gladiator, three of Blenheims, three of Wellingtons and one of Bombays.[2]
  4. Playfair p. 266
  5. Wavell in London Gazette: (Supplement) no. 37628. p. 3268. 25 June 1946.
  6. Latimer, p. 87
  7. Operation Compass: The First Campaign of the Desert War December 1940 — February 1941 (Part 3): Orders of Battle

Джерела
  • Bierman, John; Smith, Colin (2002). The Battle of Alamein: Turning Point, World War II. New York: Viking. ISBN 0-670-03040-6.
  • Bauer, Eddy; Young, Peter (general editor) (2000) [1979]. The History of World War II (вид. Revised). London, UK: Orbis Publishing. ISBN 1-85605-552-3.
  • Churchill, Winston (1949). Volume 2: Their Finest Hour. The Second World War (вид. 1st). Houghton Mifflin Company.
  • Coulthard-Clark, Chris (2001). The Encyclopaedia of Australia's Battles. Crow's Nest, NSW: Allen & Unwin. ISBN 1-86508-634-7.
  • Hunt, Sir David (1990) [1966]. A Don at War. Frank Cass. ISBN 0-7146-3383-6.
  • Latimer, Jon (2000). Operation Compass 1940: Wavell's Whirlwind Offensive. Oxford: Osprey. ISBN 1-85532-967-0.
  • Long, Gavin (1952). To Benghazi (PDF). Australia in the War of 1939-1945. Australian War Memorial. Процитовано 24 вересня 2009.
  • Mackenzie, Compton (1951). Eastern Epic. Chatto & Windus, London.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.