Країни Осі
Країни осі, Нації осі, Об'єднання осі, Країни фашистського альянсу, гітлерівська коаліція — об'єднання країн в часи Другої світової війни.
Три головні країни — елементи осі: націонал-соціалістичний Третій Рейх, фашистська Італія та Японська імперія («Вісь Рим-Берлін-Токіо») були членами військового союзу Берлінського пакту (англ. Tripartite Pact) підписаного в серпні 1940, що офіційно заснували Об'єднання Осі. Під час найбільшого підйому пакту його країни-члени домінували над значною частиною Європи, Північної та Східної Африки, Далекого Сходу, Південно-Східної Азії й Океанії[1].
Від листопада 1940 року між нацистською Німеччиною і СРСР велися офіційні таємні переговори про приєднання Радянського Союзу до Осі, що мало здійснитись через підписання нового документу про фактичний розподіл Східної півкулі планети між учасниками Пакту чотирьох Держав: Німеччиною, Італією, Японією та Радянським Союзом[2].
Початок
Термін «вісь», як вважають, першим застосував прем'єр-міністр Угорщини Дюла Гомбош, який відстоював союз Німеччини, Угорщини та Італії й був посередником між Німеччиною й Італією задля зменшення протиріч між ними, задля досягнення цього союзу[3]. Передчасна смерть Гомбоша в 1936 при проведенні переговорів з Німеччиною в Мюнхені та зайняття його посади нефашистом припинило початкове притягнення Угорщини до триполярної осі, але зменшило протиріччя між Італією та Німеччиною, що вело до створення двополярної осі[3].
В листопаді 1936 року, термін «вісь» розпочав офіційно використовувати італійський диктатор Муссоліні Беніто, коли він говорив про вісь Рим—Берлін посилаючись на угоду між Німеччиною й Італією від 25 жовтня 1936. Муссоліні оголосив, що ці дві держави формують «Вісь», навколо якої інші держави Європи та світу мали б обертатись. Ця угода була підписана під час Другої італо-абісінської війни, проти експансії Італії виступила Ліга Націй, й Італія отримала підтримку Німеччини. Пізніше, в травні 1939, ці відносини, перетворені в союз, Муссоліні назвав «Сталевим пактом».
Термін «Держави осі» формально почав вживатись після підписання Берлінського пакту між Німеччиною, Японією й Італією 27 вересня 1940. До договору пізніше приєднались Угорщина (20 листопада 1940), Румунія (23 листопада 1940), Словаччина (24 листопада 1940) і Болгарія (1 березня 1941).
Італійське ім'я Roberto у 1940-1945 отримало нове значення — вживалось як скорочення «Rome-Berlin-Tokyo».
Його найпотужнішими державами з військового погляду були Німеччина і Японія. Ці дві нації також підписали Антикомінтернівський пакт 1936 року.
Країни-учасники
Основні країни
- Третій Рейх з 1 вересня 1939.
- Королівство Італія з 1 вересня 1939 до 8 вересня 1943.
- Японська імперія з 25 листопада 1939.
Сателіти і союзники та сторони що вели спільні бойові дії з Третім Рейхом
- СРСР (сторона що вела спільні бойові дії[4][5]) від 17 вересня 1939 до 22 червня 1941
- Королівство Угорщина з 20 листопада 1940 з Трансильванією і Воєводиною.
- Фінляндія (сторона що вела спільні бойові дії) з травня 1940 до 19 вересня 1944 — з Петсамо
- Королівство Румунія з 20 листопада 1940 до 23 серпня 1944;
- Словацька республіка з 20 листопада 1940;
- Болгарське царство з 1 березня 1941 до 9 вересня 1944;
- Королівство Югославія 1-27 березня 1941;
- Незалежна Держава Хорватія з 15 липня 1941 — зі Славонією та Боснією і Герцеговиною;
- Королівство Ірак.
Сателіти і союзники Японської імперії
- Маньчжурська держава (1937—1945) — офіційно не проголошувала війни країнам Антигітлерівської коаліції; знищена радянським вторгненням 1945.
- Меньцзянь (Внутрішня Монголія) з 27 вересня 1940.
- Тимчасовий уряд Китайської Республіки (Ван Цзинвей) з 29 березня 1941.
- Бірманська держава (1943—1945) — офіційно проголосила війну.
- Республіка Філіппіни (1943—1945) — офіційно не проголошувала війни.
- В'єтнамська імперія з 11 березня до 23 серпня 1945.
- Камбоджа 9-15 квітня 1945.
- Лаос 1944—1945.
- Тимчасовий уряд вільної Індії (1943—1945) — офіційно проголосив війну.
- Таїланд (1942—1945) — офіційно не проголошував війни.
Сателіти і союзники Королівства Італія
- Албанія з 1 листопада 1939 до 8 вересня 1943.
- Королівство Чорногорія (Режим С.Дрлевича), формально з 12 липня 1941 до 8 вересня 1943, фактично — кілька тижнів 1941.
Окуповані і анексовані Третім Рейхом
- Остмарк (Австрійська республіка).
- Вестмарк (Саар)
- Частини Польської республіки:
- Вільне місто Данциг.
- Частини Чехословацької республіки:
- Протекторат Богемії і Моравії з 15 березня 1939;
- Судетенланд.
- Люксембург.
- Данія.
- Бельгія (генерал-губернатор Фалькенхаузен).
- Франція (окуповані землі, включаючи Ельзас і Лотарингію).
- Нормандські острови.
- Італійська соціальна республіка з 23 вересня 1943;
- Частини колишнього Королівства Югославія:
- Сербія (з Банатом) — маріонетковий режим Недича з 1 вересня 1941;
- Нижня Каринтія і Нижня Штирія;
- Провінція Любляна (до 1943 підпорядкувалась Королівству Італія, потім Третьому Рейху)
- Східні райхскомісаріати:
- Україна;
- Остланд (Прибалтика та Білоруська РСР);
- Кавказ;
- Московія.
Держави-колабораціоністи
- Франція (Режим Віші, 1940—1944).
- Норвегія (режим Квіслінга).
- Нідерланди (режим Мюссерта).
Примітки
- Hakim, Joy (1995). A History of Us: War, Peace and all that Jazz. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509514-6.
- Розмова наркома закордонних справ СРСР В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф.Шуленбурґом. // АП РФ. Ф. 3. Оп. 64. С. 675. Л. 108. Машинопис. Завірена копія (рос.)
- Sinor, Denis. 1959. History of Hungary. Woking and London: George Allen and Unwin Ltd. Pp. 291
- Hager, Robert P. (1 березня 2017). "The laughing third man in a fight": Stalin's use of the wedge strategy. Communist and Post-Communist Studies (англ.) 50 (1): 15–27. ISSN 0967-067X. doi:10.1016/j.postcomstud.2016.11.002. «The Soviet Union participated as a cobelligerent with Germany after September 17, 1939, when Soviet forces invaded eastern Poland»
- Blobaum, Robert (1990). The Destruction of East-Central Europe, 1939-41. Problems of Communism 39: 106. «As a co-belligerent of Nazi Germany, the Soviet Union secretly assisted the German invasion of central and western Poland before launching its own invasion of eastern Poland on September 17»
Джерела
Посилання
- В. С. Коваль. «ВІСЬ РИМ-БЕРЛІН» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 578. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.