Країни Осі

Країни осі, Нації осі, Об'єднання осі, Країни фашистського альянсу, гітлерівська коаліція — об'єднання країн в часи Другої світової війни.

     Антигітлерівська коаліція (та їхні колонії)
     Країни, що приєдналися до коаліції після атаки на Перл-Гарбор
     Країни Осі (їхні колонії та/або союзники, сторони що вели спільні бойові дії)
     Нейтральні

Три головні країни — елементи осі: націонал-соціалістичний Третій Рейх, фашистська Італія та Японська імперія («Вісь Рим-Берлін-Токіо») були членами військового союзу Берлінського пакту (англ. Tripartite Pact) підписаного в серпні 1940, що офіційно заснували Об'єднання Осі. Під час найбільшого підйому пакту його країни-члени домінували над значною частиною Європи, Північної та Східної Африки, Далекого Сходу, Південно-Східної Азії й Океанії[1].

Від листопада 1940 року між нацистською Німеччиною і СРСР велися офіційні таємні переговори про приєднання Радянського Союзу до Осі, що мало здійснитись через підписання нового документу про фактичний розподіл Східної півкулі планети між учасниками Пакту чотирьох Держав: Німеччиною, Італією, Японією та Радянським Союзом[2].

Початок

Термін «вісь», як вважають, першим застосував прем'єр-міністр Угорщини Дюла Гомбош, який відстоював союз Німеччини, Угорщини та Італії й був посередником між Німеччиною й Італією задля зменшення протиріч між ними, задля досягнення цього союзу[3]. Передчасна смерть Гомбоша в 1936 при проведенні переговорів з Німеччиною в Мюнхені та зайняття його посади нефашистом припинило початкове притягнення Угорщини до триполярної осі, але зменшило протиріччя між Італією та Німеччиною, що вело до створення двополярної осі[3].

В листопаді 1936 року, термін «вісь» розпочав офіційно використовувати італійський диктатор Муссоліні Беніто, коли він говорив про вісь Рим—Берлін посилаючись на угоду між Німеччиною й Італією від 25 жовтня 1936. Муссоліні оголосив, що ці дві держави формують «Вісь», навколо якої інші держави Європи та світу мали б обертатись. Ця угода була підписана під час Другої італо-абісінської війни, проти експансії Італії виступила Ліга Націй, й Італія отримала підтримку Німеччини. Пізніше, в травні 1939, ці відносини, перетворені в союз, Муссоліні назвав «Сталевим пактом».

Термін «Держави осі» формально почав вживатись після підписання Берлінського пакту між Німеччиною, Японією й Італією 27 вересня 1940. До договору пізніше приєднались Угорщина (20 листопада 1940), Румунія (23 листопада 1940), Словаччина (24 листопада 1940) і Болгарія (1 березня 1941).

Італійське ім'я Roberto у 1940-1945 отримало нове значення — вживалось як скорочення «Rome-Berlin-Tokyo».

Його найпотужнішими державами з військового погляду були Німеччина і Японія. Ці дві нації також підписали Антикомінтернівський пакт 1936 року.

Країни-учасники

Основні країни

Третій Рейх з 1 вересня 1939.
Королівство Італія з 1 вересня 1939 до 8 вересня 1943.
Японська імперія з 25 листопада 1939.

Сателіти і союзники та сторони що вели спільні бойові дії з Третім Рейхом

СРСР (сторона що вела спільні бойові дії[4][5]) від 17 вересня 1939 до 22 червня 1941
Королівство Угорщина з 20 листопада 1940 з Трансильванією і Воєводиною.
Фінляндія (сторона що вела спільні бойові дії) з травня 1940 до 19 вересня 1944 — з Петсамо
- Карелія (з осені 1941 року);
Королівство Румунія з 20 листопада 1940 до 23 серпня 1944;
Словацька республіка з 20 листопада 1940;
Болгарське царство з 1 березня 1941 до 9 вересня 1944;
Королівство Югославія 1-27 березня 1941;
Незалежна Держава Хорватія з 15 липня 1941 — зі Славонією та Боснією і Герцеговиною;
Королівство Ірак.

Сателіти і союзники Японської імперії

Маньчжурська держава (1937—1945) — офіційно не проголошувала війни країнам Антигітлерівської коаліції; знищена радянським вторгненням 1945.
Меньцзянь (Внутрішня Монголія) з 27 вересня 1940.
Тимчасовий уряд Китайської Республіки (Ван Цзинвей) з 29 березня 1941.
Бірманська держава (1943—1945) — офіційно проголосила війну.
Республіка Філіппіни (1943—1945) — офіційно не проголошувала війни.
В'єтнамська імперія з 11 березня до 23 серпня 1945.
Камбоджа 9-15 квітня 1945.
Лаос 1944—1945.
Тимчасовий уряд вільної Індії (1943—1945) — офіційно проголосив війну.
Таїланд (1942—1945) — офіційно не проголошував війни.

Сателіти і союзники Королівства Італія

Албанія з 1 листопада 1939 до 8 вересня 1943.
Королівство Чорногорія (Режим С.Дрлевича), формально з 12 липня 1941 до 8 вересня 1943, фактично — кілька тижнів 1941.

Окуповані і анексовані Третім Рейхом

Німеччина та її сателіти під час їх найбільшої територіальної експансії в Європі

Остмарк (Австрійська республіка).
Вестмарк (Саар)
Частини Польської республіки:
- Генеральна губернія;
- Вартеланд (Познань).
Вільне місто Данциг.
Частини Чехословацької республіки:
- Протекторат Богемії і Моравії з 15 березня 1939;
- Судетенланд.
Люксембург.
Данія.
Бельгія (генерал-губернатор Фалькенхаузен).
Франція (окуповані землі, включаючи Ельзас і Лотарингію).
Нормандські острови.
Італійська соціальна республіка з 23 вересня 1943;
Частини колишнього Королівства Югославія:
- Сербія (з Банатом) — маріонетковий режим Недича з 1 вересня 1941;
- Нижня Каринтія і Нижня Штирія;
- Провінція Любляна (до 1943 підпорядкувалась Королівству Італія, потім Третьому Рейху)
Східні райхскомісаріати:
- Україна;
- Остланд (Прибалтика та Білоруська РСР);
- Кавказ;
- Московія.

Держави-колабораціоністи

Примітки

Hakim, Joy (1995). A History of Us: War, Peace and all that Jazz. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509514-6.
Розмова наркома закордонних справ СРСР В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф.Шуленбурґом. // АП РФ. Ф. 3. Оп. 64. С. 675. Л. 108. Машинопис. Завірена копія (рос.)
Sinor, Denis. 1959. History of Hungary. Woking and London: George Allen and Unwin Ltd. Pp. 291
Hager, Robert P. (1 березня 2017). "The laughing third man in a fight": Stalin's use of the wedge strategy. Communist and Post-Communist Studies (англ.) 50 (1): 15–27. ISSN 0967-067X. doi:10.1016/j.postcomstud.2016.11.002. «The Soviet Union participated as a cobelligerent with Germany after September 17, 1939, when Soviet forces invaded eastern Poland»
Blobaum, Robert (1990). The Destruction of East-Central Europe, 1939-41. Problems of Communism 39: 106. «As a co-belligerent of Nazi Germany, the Soviet Union secretly assisted the German invasion of central and western Poland before launching its own invasion of eastern Poland on September 17»

Джерела

Посилання

В. С. Коваль. «ВІСЬ РИМ-БЕРЛІН» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 578. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Hakim, Joy (1995). A History of Us: War, Peace and all that Jazz. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509514-6.

[2] Розмова наркома закордонних справ СРСР В. М. Молотова з послом Німеччини в СРСР Ф.Шуленбурґом. // АП РФ. Ф. 3. Оп. 64. С. 675. Л. 108. Машинопис. Завірена копія (рос.)

[sinor-3] Sinor, Denis. 1959. History of Hungary. Woking and London: George Allen and Unwin Ltd. Pp. 291

[4] Hager, Robert P. (1 березня 2017). "The laughing third man in a fight": Stalin's use of the wedge strategy. Communist and Post-Communist Studies (англ.) 50 (1): 15–27. ISSN 0967-067X. doi:10.1016/j.postcomstud.2016.11.002. «The Soviet Union participated as a cobelligerent with Germany after September 17, 1939, when Soviet forces invaded eastern Poland»

[5] Blobaum, Robert (1990). The Destruction of East-Central Europe, 1939-41. Problems of Communism 39: 106. «As a co-belligerent of Nazi Germany, the Soviet Union secretly assisted the German invasion of central and western Poland before launching its own invasion of eastern Poland on September 17»