Єжи Брошкевич

Єжи Брошкевич народився у Львові. У 1940 році, після закінчення середньої школи вже у приєднаному до СРСР рідному місті вступив до Львівської музичної академії. Під час німецької окупації Львова (1941–1944) він був годувальником вошей у Інституті висипного тифу та вірусів професора Рудольфа Вайгля.У 1944 році перебрався до Кракова, де ще рік продовжував вивчати музику, проте в 1945 році покинув музику, та зайнявся виключно літературною творчістю. З 1945 до 1947 року Брошкевич співпрацював із редакцією тижневика «Odrodzenie» та журналу «Teatr», а в 1947—1948 році редагував журнал «Ruch Muzyczny». З 1948 року він редагував журнал «Muzyka». У 1952—1956 році письменник жив у Варшаві, де вів радіопередачу на суспульно-політичні та культурні теми, а також входив до редколегії журналу «Przegląd Kulturalny». У 1957 році повернувся до Кракова, де з 1959 до 1971 року був літературним керівником Народного театру в Новій Гуті. Надалі Єжи Брошкевич постійно жив у Кракові, де й помер 4 жовтня 1993 року.

Єжи Брошкевич розпочав літературну діяльність ще у 1945 році, коли вийшло друком його оповідання «Моніка». Першим виданим романом стала книга «Очікування» (пол. Oczekiwanie), у якій описувалось краківське гетто. За цей роман письменник отримав премію Краківської Землі. Наступним романом Брошкевича став «Вигляд кохання» (пол. Kształt miłości), у якому розповідалось про життя великого польського композитора Фридерика Шопена. За цей роман письменник отримав Державну премію ІІ ступеня, цей роман також став основою фільму «Молодість Шопена» (пол. Młodość Chopina). Пізніше Брошкевич опублікував також скорочений варіант цієї книги під назвою «Оповідь про Шопена» (пол. Opowieść o Chopinie). У 50-х роках та на початку 60-х років ХХ століття письменник переважно публікував твори для дітей і молоді. З 60-х років Брошкевич розпочав писати фантастичні твори, направлені переважно на дитячу та підліткову аудиторію. Першим і найвідомішим фантастичним романом письменника став роман «Велика, більша й найбільша» (пол. Wielka, większa i największa), опублікований у 1960 році, в якому описуються пригоди двох школярів. Своєрідним продовженням роману стала повість «Довгий дощовий тиждень» (пол. Długi deszczowy tydzień), яка вийшла друком у 1966 році, хоча цей твір не має яскраво вираженого фантастичного сюжету, а лише виражену пригодницьку спрямованість. У 1962 році вийшов друком ще один фантастичний роман письменника «Ці з Десятої тисячі» (пол. Ci z Dziesiątego Tysiąca, в українському перекладі вийшла під назвою «Трансгалактичний розвідник»), у якому оповідається про пригоди трьох 14-літніх підлітків, які проводять розвідувальну місію на штучній планеті за межами Сонячної системи. Продовженням цього роману є роман «Око Центавра» (пол. Oko Centaura), у якому герої попереднього роману подорожують на штучній планеті до сузір'я Центавра. У 1967 році Єжи Брошкевич написав наступний фантастичний роман для дітей «Локшина, Кефір та Місцевий» (пол. Kluska, Kefir i Tutejszy) про фантастичні подорожі у часі та просторі трьох друзів-школярів. У 1970 році письменник опублікував новий фантастичний твір «Моя місячна невдача» (пол. Mój księżycowy pech), в якій розповідається про туристичну подорож шкільного класу на Місяць. У 1970 році Єжи Брошкевич опублікував пригодницький роман «Довго і щасливо» (пол. Długo i szczęśliwie), в якому розповідається про майже фантастичні пригоди поляка на фоні історичних подій ХХ століття, а 1972 опублікував пригодницько-містичний роман «Містер Ді» (пол. Mister Di). Останньою книгою письменника стала екологічно-казкова повість для дітей «Брати Кошмарек, Магістр і я» (пол. Bracia Koszmarek, magister i ja).

Окрім прозових творів, Єжи Брошкевич також написав низку драматичних творів, зокрема «Імена влади» (пол. Imiona władzy), «Іона і блазень» (пол. Jonasz i błazen), «Дві пригоди Лемюеля Гуллівера» (пол. Dwie przygody Lemuela Gulliwera), а також низку есе, сценаріїв для фільмів та телепередач, та кілька збірок фейлетонів. Його твори перекладені 19 мовами, в тому числі й українською.

Єжи Брошкевич у 1955 році нагороджений Лицарським хрестом Ордену Відродження Польщі[1] та медалллю «10-річчя Народної Польщі».[2] У 1982 році письменник отримав Державну премію Польщі І ступеня за багаторічну літературну діяльність.

Єжи Брошкевич був одружений, його дружина Ева працювала лікарем. У подружжя була одна дочка Ірена, яка за фахом є математиком, та є дружиною відомого польського підприємця Петра Ферстера.

• Єжи Брошкевич на сайті encyklopediafantastyki.pl (пол.)
• Єжи Брошкевич на сайті lubimyczytac.pl (пол.)
• М. А. Вальо. Брошкевич Єжи // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Єжи Брошкєвіч
• Брошкевич Ежи (рос.)
• Єжи Брошкевич на сайті livelib.ru (рос.)