Єжи Кукучка

Юзеф Єжи Кукучка (пол. Józef Jerzy Kukuczka, 24 березня 1948(19480324), Катовиці 24 жовтня 1989, Лхоцзе, Непал) — відомий польський альпініст. Друга людина у світі, після Райнгольда Месснера, яка отримала неофіційний титул альпінізму «Корону Землі» за підкорення всіх 14-ти восьмитисячників планети.[3]

Єжи Кукучка
пол. Jerzy Kukuczka
Катовиці. Графіті-зображення Єжи Кукучки
Народився 24 березня 1948(1948-03-24)
Катовиці, Польща
Помер 24 жовтня 1989(1989-10-24) (41 рік)
Лхоцзе, Гімалаї, Непал
·загинув при сходженні на Лхоцзе
Поховання Лхоцзе
Громадянство  Польща
Національність поляк
Діяльність альпініст, тренер альпінізму
Знання мов польська[1]
Титул тренер II класу
У шлюбі з Сесілія
Діти сини Войцех і Мацей.
Нагороди Срібна Олімпійська медаль[2]

Біографія

Народився 24 березня 1948(19480324) року у місті Катовицях Сілезько-Домбровського воєводства (нині Сілезьке воєводство).

У середній школі деякий час займався важкою атлетикою, поки не отримав медичної заборони займатися цим видом спорту.

У 1965 році Єжи став членом скаутського клубу ім. генерала Маріуша Заруського в Катовицях. Цей клуб спеціалізувався на туристичних заходах з елементами скелелазіння, в яких Кукучка брав активну участь.

У 1966 році він стає членом Катовицького клубу альпінізму (пол. Klub Wysokogórski) і виконує програму альпіністського сходження в Татрах.

Працював на шахті, де вперше набув навичок у використанні альпіністського спорядження: мотузки та карабіна. Готуючись до експедицій (закупівля спорядження, візи, переїзди, наймання провідників, мито) постійно стикався із фінансовими і політичними перепонами. Через це все життя Єжи був змушений робити сходження на вершини, користуючись старим, неякісним і не зовсім відповідним стандартам спорядженням, що і стало врешті-решт причиною його загибелі.

Вже у 1970-х роках він зробив більше півтора десятки успішних сходжень:

Восьмитисячники Єжи Кукучки

Єжи Кукучка (зліва) та Анджей Чок під час експедиції на Еверест навесні 1980 року
  1. 4 жовтня 1979 Лхоцзе (8516 м), класичний маршрут, західна стіна, в альпійському стилі, без кисню; у групі з Анджеєм Чоком, Анджеєм Гайнріхом і Янушом Скоркі, клуб альпінізму з Гливиць.
  2. 19 травня 1980 Еверест (8844 м), першопроходження по південному контрфорсу.[4] Це сходження стало єдиним, на якому Кукучка користувався киснем; у парі з Анджеєм Чоком.
  3. 15 жовтня 1981 Макалу (8462 м), два першопроходження: через Макалу Ла (північний гребінь) і по північно-західному ребру, в альпійському стилі, без кисню. Перше офіційне в Непалі сходження «соло».
  4. 30 липня 1982 (K3) (8051 м), класичний маршрут, в альпійському стилі; у парі з Войцехом Куртикою.
  5. 1 липня 1983 Гашербрум II (K4) (8035 м), першопроходження по південно-східному гребеню, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
  6. 23 липня 1983 Гашербрум I (K5) (8068 м), першопроходження по південно-західній стіні, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
  7. 17 липня 1984 Броуд-пік, першопроходження траверсу всього масиву із 3-х вершин (Північна, Середня і Основна вершини) з виходом на головний пік, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
  8. 21 січня 1985 Дхаулагірі (8172 м), класичний маршрут по північно-східний гребню, перше зимове сходження, без кисню; у парі з Анджеєм Чоком.
  9. 13 лютого 1985 Чо-Ойю (8201 м), першопроходження по південно-східній стіні, зимове сходження, без кисню; у парі з Анджеєм Гайнріхом.
  10. 13 липня 1985 Нанга Парбат (8125 м), першопроходження по південно-східному контрфорсу, без кисню[5]; у групі з Карлосом Карсоліо, Анджеєм Гайнріхом і Славомиром Лободзінським.
  11. 11 січня 1986 Канченджанґа (8586 м), класичний маршрут по південно-західній стіні. Перше зимове сходження, без кисню; у парі з Кшиштофом Велицьким.
  12. 8 липня 1986 Чоґорі (K2) (8611 м), безпрецедентне першопроходження по центральному контрфорсу південної стіни — (сходження по цьому маршруту більше ніхто не повторив), в альпійському стилі, без кисню; у парі з Тадеушем Пйотровським, який під час спуску з вершини по ребру Аббруцького зірвався та загинув.</ref>
  13. 10 листопада 1986 Манаслу (8153 м), першопроходження по північно-східній стіні, в альпійському стилі, без кисню; у групі з Карлосом Карсоліо й Артуром Гайзером.
  14. 3 лютого 1987 Аннапурна I (8091 м), класичний маршрут по північній стіні, перше зимове сходження, без кисню; у парі з Артуром Гайзером.
  15. 18 вересня 1987 Шишабангма (8027 м), нове першопроходження по західному ребру, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Артуром Гайзерем. Лижний спуск.
  16. 13 жовтня 1988 Аннапурна I, бере участь в експедиції клубу альпінізму в Катовицях, разом з Артуром Гайзером виконує першопроходження по південній стіні, в альпійському стилі.

Загибель

Південна стіна Лхоцзе

У 1989 році Єжи Кукучка повертається на Лхоцзе з ідеєю пройти її непідкорену до тих пір Південну стіну.

24 жовтня 1989 року при сходженні на Південну стіну Лхоцзе на висоті приблизно 8200 м сталася трагедія: мотузка, куплена Єжи на базарі в Катманду, обірвалася і забрала із собою життя великого альпініста. Вершина, яка була першою з підкорених восьмитисячників в активі альпініста, стала його останньою.

Друзі поховали Єжи в льодовій тріщині. Так і нескорена ним Південна стіна восьмитисячника Лхоцзе стала його могилою.

Через рік, 16 жовтня 1990 року, першопроходження південної стіни Лхоцзе здійснили відомий український альпініст Сергій Бершов у парі з росіянином Володимиром Каратаєвим. Вершина непросто піддалася альпіністам. Каратаєв у цьому сходженні обморозив і втратив всі пальці на руках і ногах. Сходження по цьому маршруту більше ніхто не повторив.[6]

Досягнення

Єжи Кукучка підкорив всі 14 восьмитисячників планети за період з 4 жовтня 1979 по 18 вересня 1987 (неповних 8 років). Першому альпіністу планети, Райнгольду Месснеру на це знадобилося 16 років. На сьогоднішній день (2012 рік) тільки один південнокорейський альпініст Парк Юнг-сеок наблизився до цього рекорду.[7]

У процесі своїх сходжень Кукучка пройшов десять нових маршрутів і піднявся на чотири вершини в зимовий період. Він був одним із елітної групи польських гімалайських альпіністів, які спеціалізувалися на зимових сходженнях. Він пройшов 9 нових маршрутів на восьмитисячниках, 4 з яких були виконані в зимовий період (у порівнянні з 6-ма новими маршрутами Месснера і жодного в зимовий період).

Єжи Кукучка віддав себе альпінізму повністю, без залишку і будучи глибоко віруючою людиною, в своїх молитвах він, як справжній альпініст, звертався до Бога зі словами: «Від смерті в долинах храни нас, Господи…» [8]

Книги, публікації, кіно

Єжи написав дві книги: «Мій вертикальний світ» і «Єжи Кукучка: з шахти до вершин». Із друку вийшло кілька книг — його і про нього:

  • Mój pionowy świat (Mac System Maciej Kukuczka, 2008), ISBN 978-83-928083-0-5
  • Mój pionowy świat czyli 14 × 8000 metrów (1995), ISBN 1-899397-09-4
  • Ostatnia ściana (Agencja Reklamowa KOMPLET, Katowice 1999), ISBN 83-912268-0-8.
  • Na szczytach świata (Krajowa Agencja Wydawnicza, Katowice 1990), ISBN 83-03-03166-X.
  • J. Kukuczka, «K2 ścianą południową», («Taternik» № 2/86)
  • У 2009 році книгу «Спортивні успіхи поляків 1918—2008» Том I, автор Анджей Цорсар присвячує Єжи Кукучці.
  • «Himalaiści: Zerwana lina» — документальний серіал (польські альпіністи в Гімалаях).[9]
  • Кукучка. Історія про найвідомішого польського гімалаїста (TravelBook, 2021), ISBN 978-617-95060-4-8

Пам'ять

Польська пошта (пол. Poczta Polska) випустила пам'ятну марку, яка була розроблена за ескізом Є.  Конаржевського. На марці зображено панораму Гімалаїв, профіль Єжи Кукучки та його олімпійську медаль.[10]

Його ім'я було присвоєно багатьом навчальним закладам у Польщі:

Див. також

Примітки

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Єжи (Юрек) Кукучка (рос.)
  3. Список альпіністів, які досягли вершини всіх 14 восьмитисячників
  4. Контрфорс — термін, що описує в альпінізмі форму гірського рельєфу. Неявно виражене ребро на крутому схилі («стіні») гірської вершини.
  5. Це сходження стало першим зимовим підйомом на цей восьмитисячник.
  6. Герої нашого часу // Україна Молода. — 2010/ — № 201 (28 жовтня). — С. 14.
  7. Альпіністу Пак Юн Сок, не вистачило двох з половиною місяців, щоб повторити цей рекорд.
  8. Польська культура. Корона Гімалаїв Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  9. Serial dokumentalny: Polish Mountaineers in the Himalayas — Discovery World, 2007 (пол.) (англ.)
  10. Jerzy Kukuczka. «Mój pionowy świat». Wydawnictwo AT London. — 1995 r. ISBN 1-899397-09-4

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.