Єжи Кукучка

Народився 24 березня 1948(19480324) року у місті Катовицях Сілезько-Домбровського воєводства (нині — Сілезьке воєводство).

У середній школі деякий час займався важкою атлетикою, поки не отримав медичної заборони займатися цим видом спорту.

У 1965 році Єжи став членом скаутського клубу ім. генерала Маріуша Заруського в Катовицях. Цей клуб спеціалізувався на туристичних заходах з елементами скелелазіння, в яких Кукучка брав активну участь.

У 1966 році він стає членом Катовицького клубу альпінізму (пол. Klub Wysokogórski) і виконує програму альпіністського сходження в Татрах.

Працював на шахті, де вперше набув навичок у використанні альпіністського спорядження: мотузки та карабіна. Готуючись до експедицій (закупівля спорядження, візи, переїзди, наймання провідників, мито) постійно стикався із фінансовими і політичними перепонами. Через це все життя Єжи був змушений робити сходження на вершини, користуючись старим, неякісним і не зовсім відповідним стандартам спорядженням, що і стало врешті-решт причиною його загибелі.

Вже у 1970-х роках він зробив більше півтора десятки успішних сходжень:

• Татри: 20 лютого 1971 — Менгусівський пік (2393 м), 22 липня 1971 — Волова-Турна (2373 м), 8 лютого 1977 — Малий Гордий пік (2592 м);
• Доломіти: 1972 — Монте Ціветта (3220 м), 1973 — Мармолада (3343 м);
• Альпи: 22 липня 1973 — Верцорс (2341 м), 6 серпня 1973 — Монблан (4810 м), 12-14 серпня 1973 — Пті-Дрю (3754 м), 3-4 серпня 1975 — Гранд-Жорас (4208 м);
• Аляска: 20-26 липня 1974 — Мак-Кінлі (6194 м);
• Південні Альпи (Нова Зеландія): 1981 — Мальте-Брун (3199 м) — південна стіна, новий маршрут, 1981 — Мальте-Брун (3199 м) — західна стіна, новий маршрут;
• Гіндукуш: 1 серпня 1976 — Коге-Авал (5800 м), 10-11 серпня 1976 — Коге-Тез (7015 м), 10 серпня 1978 — Тірич-Мір (7690 м), 11 серпня 1978 — Бінду-Ґгул-Зом (6340 м).

Єжи Кукучка (зліва) та Анджей Чок під час експедиції на Еверест навесні 1980 року

1. 4 жовтня 1979 — Лхоцзе (8516 м), класичний маршрут, західна стіна, в альпійському стилі, без кисню; у групі з Анджеєм Чоком, Анджеєм Гайнріхом і Янушом Скоркі, клуб альпінізму з Гливиць.
2. 19 травня 1980 — Еверест (8844 м), першопроходження по південному контрфорсу.[4] Це сходження стало єдиним, на якому Кукучка користувався киснем; у парі з Анджеєм Чоком.
3. 15 жовтня 1981 — Макалу (8462 м), два першопроходження: через Макалу Ла (північний гребінь) і по північно-західному ребру, в альпійському стилі, без кисню. Перше офіційне в Непалі сходження «соло».
4. 30 липня 1982 — (K3) (8051 м), класичний маршрут, в альпійському стилі; у парі з Войцехом Куртикою.
5. 1 липня 1983 — Гашербрум II (K4) (8035 м), першопроходження по південно-східному гребеню, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
6. 23 липня 1983 — Гашербрум I (K5) (8068 м), першопроходження по південно-західній стіні, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
7. 17 липня 1984 — Броуд-пік, першопроходження траверсу всього масиву із 3-х вершин (Північна, Середня і Основна вершини) з виходом на головний пік, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Войцехом Куртикою.
8. 21 січня 1985 — Дхаулагірі (8172 м), класичний маршрут по північно-східний гребню, перше зимове сходження, без кисню; у парі з Анджеєм Чоком.
9. 13 лютого 1985 — Чо-Ойю (8201 м), першопроходження по південно-східній стіні, зимове сходження, без кисню; у парі з Анджеєм Гайнріхом.
10. 13 липня 1985 — Нанга Парбат (8125 м), першопроходження по південно-східному контрфорсу, без кисню[5]; у групі з Карлосом Карсоліо, Анджеєм Гайнріхом і Славомиром Лободзінським.
11. 11 січня 1986 — Канченджанґа (8586 м), класичний маршрут по південно-західній стіні. Перше зимове сходження, без кисню; у парі з Кшиштофом Велицьким.
12. 8 липня 1986 — Чоґорі (K2) (8611 м), безпрецедентне першопроходження по центральному контрфорсу південної стіни — (сходження по цьому маршруту більше ніхто не повторив), в альпійському стилі, без кисню; у парі з Тадеушем Пйотровським, який під час спуску з вершини по ребру Аббруцького зірвався та загинув.</ref>
13. 10 листопада 1986 — Манаслу (8153 м), першопроходження по північно-східній стіні, в альпійському стилі, без кисню; у групі з Карлосом Карсоліо й Артуром Гайзером.
14. 3 лютого 1987 — Аннапурна I (8091 м), класичний маршрут по північній стіні, перше зимове сходження, без кисню; у парі з Артуром Гайзером.
15. 18 вересня 1987 — Шишабангма (8027 м), нове першопроходження по західному ребру, в альпійському стилі, без кисню; у парі з Артуром Гайзерем. Лижний спуск.
16. 13 жовтня 1988 — Аннапурна I, бере участь в експедиції клубу альпінізму в Катовицях, разом з Артуром Гайзером виконує першопроходження по південній стіні, в альпійському стилі.

Південна стіна Лхоцзе

У 1989 році Єжи Кукучка повертається на Лхоцзе з ідеєю пройти її непідкорену до тих пір Південну стіну.

24 жовтня 1989 року при сходженні на Південну стіну Лхоцзе на висоті приблизно 8200 м сталася трагедія: мотузка, куплена Єжи на базарі в Катманду, обірвалася і забрала із собою життя великого альпініста. Вершина, яка була першою з підкорених восьмитисячників в активі альпініста, стала його останньою.

Друзі поховали Єжи в льодовій тріщині. Так і нескорена ним Південна стіна восьмитисячника Лхоцзе стала його могилою.

Через рік, 16 жовтня 1990 року, першопроходження південної стіни Лхоцзе здійснили відомий український альпініст Сергій Бершов у парі з росіянином Володимиром Каратаєвим. Вершина непросто піддалася альпіністам. Каратаєв у цьому сходженні обморозив і втратив всі пальці на руках і ногах. Сходження по цьому маршруту більше ніхто не повторив.[6]

Єжи Кукучка підкорив всі 14 восьмитисячників планети за період з 4 жовтня 1979 по 18 вересня 1987 (неповних 8 років). Першому альпіністу планети, Райнгольду Месснеру на це знадобилося 16 років. На сьогоднішній день (2012 рік) тільки один південнокорейський альпініст Парк Юнг-сеок наблизився до цього рекорду.[7]

У процесі своїх сходжень Кукучка пройшов десять нових маршрутів і піднявся на чотири вершини в зимовий період. Він був одним із елітної групи польських гімалайських альпіністів, які спеціалізувалися на зимових сходженнях. Він пройшов 9 нових маршрутів на восьмитисячниках, 4 з яких були виконані в зимовий період (у порівнянні з 6-ма новими маршрутами Месснера і жодного в зимовий період).

Єжи Кукучка віддав себе альпінізму повністю, без залишку і будучи глибоко віруючою людиною, в своїх молитвах він, як справжній альпініст, звертався до Бога зі словами: «Від смерті в долинах храни нас, Господи…» [8]

Єжи написав дві книги: «Мій вертикальний світ» і «Єжи Кукучка: з шахти до вершин». Із друку вийшло кілька книг — його і про нього:

• Mój pionowy świat (Mac System Maciej Kukuczka, 2008), ISBN 978-83-928083-0-5
• Mój pionowy świat czyli 14 × 8000 metrów (1995), ISBN 1-899397-09-4
• Ostatnia ściana (Agencja Reklamowa KOMPLET, Katowice 1999), ISBN 83-912268-0-8.
• Na szczytach świata (Krajowa Agencja Wydawnicza, Katowice 1990), ISBN 83-03-03166-X.
• J. Kukuczka, «K2 ścianą południową», («Taternik» № 2/86)
• У 2009 році книгу «Спортивні успіхи поляків 1918—2008» Том I, автор Анджей Цорсар присвячує Єжи Кукучці.
• «Himalaiści: Zerwana lina» — документальний серіал (польські альпіністи в Гімалаях).[9]
• Кукучка. Історія про найвідомішого польського гімалаїста (TravelBook, 2021), ISBN 978-617-95060-4-8

Польська пошта (пол. Poczta Polska) випустила пам'ятну марку, яка була розроблена за ескізом Є.  Конаржевського. На марці зображено панораму Гімалаїв, профіль Єжи Кукучки та його олімпійську медаль.[10]

Його ім'я було присвоєно багатьом навчальним закладам у Польщі:

• початковій школі № 20 і школі-гімназії № 11 у місті Бєльсько-Бяла
• початковій школі № 40 у місті Катовиці-Боґуциці (нині закрита)
• гімназії № 10 (Катовиці-Боґуциці)
• школі в селі Кожкев
• гімназії № 22 у місті Лодзь
• початковій школі № 58 у Познані
• початковій школі № 12 у Ястшембе-Здруй
• гімназії № 2 у місті Міколув
• академії фізичної культури в Катовицях

• Восьмитисячники
• Райнгольд Месснер

• EverestHistory.com: Jerzy «Jurek» Kukuczka (англ.)
• Poland.gov.pl: The Crown of the Himalayas (англ.)
• The legend: 5 stars out of 5 (англ.)
• Jerzy Kukuczka, il trailer del nuovo film (італ.)
• Польська культура. Корона Гімалаїв Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine. (рос.)