Єлена і чоловіки

«Єлена і чоловіки» (фр. Élèna et les Hommes) франко-італійський фільм-драма 1956 року, поставлений режисером Жаном Ренуаром з Інгрід Бергман і Жаном Маре в головних ролях. Стрічка є третьою роботою режисера з трилогії, якій передують «Золота карета» (фр. Le carrosse d'or, 1953) і «Французький канкан» (фр. French Cancan, 1955)[1].

Єлена і чоловіки
фр. Élèna et les Hommes
Жанр драма / мелодрама
Режисер Жан Ренуар
Продюсери Йозеф Бергольц
Анрі Дойчмайстер
Едуар Жид
Сценаристи Жан Ренуар, Жан Серж
У головних
ролях
Інгрід Бергман
Жан Маре
Мел Феррер
Оператор Клод Ренуар
Композитор Жозеф Косма
Жорж Ван Парі
Художник Жан Андре
Костюмер Розін Деламар
Моніка Плотен
Кінокомпанія • Franco-London Films
• Les Films Gibée (Париж)
• Electra Compania Cinematografica (Рим)
Дистриб'ютор Warner Brothers і Netflix
Тривалість 95 хв.
Мова французька
Країна  Франція
 Італія
Рік 1956
Дата виходу 12 вересня 1956 (Париж)
31 грудня 1956 (Італія)
IMDb ID 0049177
Рейтинг IMDb:

Сюжет

Париж, 1880 рік. Польська княгиня Єлена Сороковська (Інгрід Бергман), жінка добросерда, вірить, ніби на неї покладена особлива місія: допомагати деяким чоловікам здійснити їхні покликання. Взявши участь в долі композитора, оперою якого зацікавилася міланська «Ла Скала», вона опинилася на мілині і готується вийти заміж за старого взуттєвого магната Мартена-Мішо (П'єр Бертен). 14 липня, в день взяття Бастилії, вона зустрічає в натовпі графа Анрі де Шевенкура (Мел Феррер), який знайомить її з генералом Ролланом (Жан Маре), нинішнім кумиром парижан й усієї Франції. Генерал явно зачарований прекрасною полькою. Вона вручає йому маргаритку як талісман.

Незабаром генералові пропонують портфель військового міністра, і він приймає цю пропозицію. Проте його радники хочуть, щоб він узяв у свої руки владу. Роллан не наважується вийти за рамки закону. Радники доручають Анрі переконати Єлену, щоб та підштовхнула генерала до дії, якщо вже її краса так його вразила. Вона зустрічається з Ролланом у замку Мартена-Мішо неподалік від того місця, де генерал командує навчаннями. Мартен-Мішо включається у гру і негайно відкладає шлюб за умови, що майбутній уряд підвищить митні збори на закордонне взуття. Але Анрі починає жалкувати, що втрутився в цю справу. Він кохає Єлену і розуміє, що ризикує її втратити.

Виконуючи завдання, Єлена радить генералові направити ультиматум Німеччині, яка не хоче відпускати полоненого на прізвище Відобан, який випадково приземлилося там на повітряній кулі. Роллан слухається її поради, і Німеччина поступається. Генерал знову тріумфує. Уряд, зляканий його зростаючою популярністю, відправляє його у заслання в Бурбон-Сален, а потім і віддає під арешт. Радники Роллана, натхненні результатами виборів, вважають, що Роллану більше нічого втрачати, а тому він повинен грати ва-банк. Нове побачення Єлени з генералом організоване в таємному «будинку» Рози ля Роз у Бурбон-Салені. Генерал втікає з-під арешту і приходить до Єлени. Але Анрі у відповідь йде в контратаку. За допомогою циганського табору, що осів неподалік, він влаштовує так, що Єлена опиняється в його руках, а Роллан їде зі своєю колишньою коханкою — не в Єлисейський палац, а на південь, назустріч коханню.

У ролях

Інгрід Бергман····княгиня Єлена
Жан Маре····граф Франсуа Роллан
Мел Феррер····Анрі де Шевенкур
Жан Рішар····Ектор
Магалі Ноель····Лолотт
Жюльєтт Греко····Міарка
П'єр Бертен····Мартен-Мішо
Жан Клодіо····композитор
Еліна Лабурдетт····Полетт Ескоф'є
Дора Долл····Роза ля Роз
Фредерік Дюваллес····Годен
Жак Жуанно····його син
Рено Марі····Флері
Гастон Модо····циганський барон

Виробництво

  • Значна частина «Єлени і чоловіків» знімалася французькою і англійською мовами одночасно. Між французькою версією і англійською, названою «Париж творить дивні речі» (англ. Paris Does Strange Things), є деякі відмінності. На початку англійської версії немає персонажа Жана Клодіо — композитора, якому допомагає Єлена. Вирізана велика кількість маленьких фрагментів сцен, а одна сцена зникла цілком: дуель Мела Феррера зі своїм суперником в кафе. Рено Марі (головний радник Роллана), що з'являється у багатьох сценах, замінений на Джорджа Гіггінза[2].
  • Англомовна версія коротша від французької на 12 хвилин[2].

Примітки

  1. Faulkner, Christopher. Elena and Her Men. The Criterion Collection. Процитовано 14.06.2016.
  2. Жак Лурселль, 2009, с. 928.

Джерела

  • Лурселль, Жак. Éléna et les hommes / Елена и мужчины // Авторская энциклопедия фильмов. СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 925-928. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.