Ємець
Є́мець — поширене українське прізвище[1], утворене від Єма, форми імені Омелян.
| ||||
|---|---|---|---|---|
| Фонетичні алгоритми (англ.) | ||||
| Жіноча форма | Ємець | |||
| Суфікс | -ець (пошук) | |||
| Від імені | Єма | |||
| Поширене | Україна | |||
| Схожі прізвища | ||||
| Пов'язані | Ємчик, Ємчук, Ємченко, Ємелян, Ємельян, Ємелько, Ємельченко, Єма, Ємко; Омельяненко, Омельченко, Омельянович, Омельчук, Омелянчук, Омелян, Омелюта | |||
|
| ||||
| Пошук сторінок |
які починаються з | |||
Носії
А
В
- Ємець Василь Костьович (1890–1982) — бандурист.
- Ємець Володимир Володимирович (1938, Чернігів) — український живописець, народний художник України (1998).
- Ємець Володимир Олександрович — футбольний тренер.
Д
- Ємець Дарія (1916, Стрий — 2007) — український художник, хореограф.
І
- Ємець Іван Артемович (1926—2001) — радянський залізничник, начальник Одеської та Прибалтійської залізниці, заступник міністра шляхів сполучення СРСР.
- Ємець Іван Григорович (1935) — український юрист, колишній голова ЦВК.
- Ємець Ілля Миколайович — Міністр охорони здоров'я України (21 грудня 2010 — 17 травня 2011, 4-30 березня 2020).
К
- Ємець Костянтин Вікторович — заступник начальника цеху АТ «Нікопольський завод феросплавів», кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня.[2].
Л
- Ємець Леонід Олександрович (1979) — український політик і юрист.
М
- Ємець Михайло Олексійович (1910—1984) — старший лейтенант, один з десяти в'язнів-військовополонених, які у квітні 1945 року на ворожому літаку втекли із надсекретного німецького ракетного центру «Пенемюнде».
О
- Ємець Олександр Іванович (1959 — 2001) — народний депутат України першого, другого та третього скликань.
П
- Ємець Павло Олександрович — старшина Збройних сил України, кавалер ордена «За мужність» III ступеня[3].
Ф
- Ємець Федір Костьович (1894 — ?) — український скульптор. Брат Василя Ємця.
Ю
- Ємець Юрій (1943, Дрогобич) — канадський бізнесмен, поет, меценат.
Я
- Ємець Яків (1918—2007) — український редактор, видавець.
Примітки
- Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. / За ред. І. Варченко. — Київ: Радянська школа, 1968. — C. 109.
- Указ президента України 254/2020
- Указ президента України 334—2020
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.