Єпіфаній (Тихорський)

Закінчив Києво-Могилянську академію.

У 1719 році в сані архімандрита управляв Благовіщенським монастирем у Ніжині, куди був переведений з Глухівського Петропавлівського монастиря.

9 липня 1722 хіротонізований на єпископа Бєлгородського.

Служіння його на Бєлгородської кафедрі тривало протягом дев'яти років. Найбільш важливою справою за період його архипастирської діяльності було утворення 1726 Харківського колегіуму — першого вищого навчального закладу Слобідської України, в якому могли навчатися діти всіх станів. Організація нового навчального закладу знайшла підтримку серед усіх верств населення України, і на адресу його стали надходити великі пожертвування від різних осіб.

Що стосується адміністративної діяльності єпископа Єпіфанія, то за окремими збереженими його розпорядженнями можна судити, що це був пастир владний, строгий і пильний. Одного разу він позбавив прихожан однієї з парафій права входження до церкви за непослух священикові. Строгість його поширювалася як на паству, так і на духовенство.

Строго стежив єпископ Єпіфаній за життям монастирів. Коли йому стало відомо про негідну поведінку черниць жіночого монастиря в слободі Борисівці, він дав вказівку закрити цей монастир, а монахинь переселити в найбільш віддалений від міських місць Покровський монастир.

У питаннях, що належать до сфери діяльності виключно духовної влади, він домігся від Святійшого Синоду розпорядження, яке забороняло військовим і цивільним владцям втручатися у справи духовенства.

Самому єпископу Єпіфанію в Бєлгороді довелося пережити тяжкість незаслужених скарг і хибного доносу про нібито приховану ним державну зраду. Брехливість цих звинувачень була незабаром доведена, однак вони завдали єпископові багато неприємностей.

Помер 2 липня 1731. Похований в Бєлгородській соборній церкві.

• Біографічна енциклопедія
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.