Єфремов Петро Олександрович (український літературознавець)
Петро́ Олекса́ндрович Єфре́мов (1883 — ? після 1937) — український літературознавець.
| Єфремов Петро Олександрович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдо | П. Є., П. Е., П. Є. Т-ро, Тромов, В. Юноша | |||
| Народився |
20 жовтня 1883 Пальчик, Катеринопільський район, Київська область | |||
| Помер | не раніше 1937 | |||
| Громадянство |
 Російська імперія →  СРСР | |||
| Діяльність | перекладач, письменник | |||
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університетуd | |||
| Брати, сестри | Єфремов Федір Олександрович і Єфремов Сергій Олександрович | |||
|
| ||||
Життєпис
Брат Сергія та Федора Єфремових. Протягом 1901—1905 років навчався у Київській духовній академії, 1915-го закінчив київський Університет св. Володимира.
Від 1916 року працював у Катеринославі, в Першій українській гімназії, викладав українську мову та літературу. Одночасно з 1918 — в учительському інституті. Від 1920 року — в соціально-економічному та залізничному технікумі.
Від 1921-го — професор Катеринославського інституту народної освіти, науковий співробітник науково-дослідної кафедри українознавства ВУАН.
Займався дослідженнями питання натуралізму, розвитку історичної повісті в українській літературі. Зокрема, досліджував творчість Адріана Кащенка, підготував 6 томів його його творів (доля яких не відома). Також досліджував творчість Дмитра Яворницького.
Був одним із прихильником «європеїзації» української літератури:
, 1919.«Українське письменство, що ближче до наших часів, то все більше підходить і зверхньою формою і змістом до загального рівня й інтересів європейських літератур, переймається спільними з ними шуканнями краси, й поділяє великі їхні надбання»
Переклав українською мовою твори польських письменників — Марії Домбровської й Генрика Сенкевича, з російської — Дмитра Мережковського.
Є засновником літературно-наукового місячника «Січ» (1919, вийшло 2 випуски), на його сторінках дебютували Валер'ян Підмогильний та Валер'ян Поліщук. З Поліщуком та Підмогильним 1921 року видав збірку «Вир революції».
Є автором літературознавчих розвідок — у часописах «Зоря», «Книгарь», «КС», «Народне життя», «Республіканець», «Світло», «Січ», «Споживач», альманахах «Рада» та «Нова Рада».
9 вересня 1929 року заарештований у «справі СВУ» — нібито був керівником Дніпропетровської філії. Засуджений до 5 років позбавлення волі та 2 років поразки у правах.
Покарання відбував у Ярославському політичному ізоляторі. Звільнившись, виїхав до Алма-Ати, працював старшим коректором у друкарні Казахстанської філії московського видавництва «Крайогіз».
1937 року заарештований вдруге; подальша доля невідома.
1989 року реабілітований посмертно.
Був одружений, мав сина Євгена.
1993 року у Дніпропетровську видано збірку його літературно-критичних статей «Молитва Богу невідомому» (упорядник Микола Чабан).
Серед робіт:
- «Молитва Богові невідомому», 1920
- «Поет чарів ночі», видавництво «Вир революції», 1921
- «Белетристичні писання Д. І. Яворницького», видавництво «Зоря», 1925
- «Письменник-кольорист», «Записки історико-філолологічного відділу УАН», 1927.