Єфремов Петро Олександрович (український літературознавець)

Петро́ Олекса́ндрович Єфре́мов (1883  ? після 1937) — український літературознавець.

Єфремов Петро Олександрович
Псевдо П. Є., П. Е., П. Є. Т-ро, Тромов, В. Юноша
Народився 20 жовтня 1883(1883-10-20)
Пальчик, Катеринопільський район, Київська область
Помер не раніше 1937
Громадянство Російська імперія СРСР
Діяльність перекладач, письменник
Alma mater Історико-філологічний факультет Київського університетуd
Брати, сестри Єфремов Федір Олександрович і Єфремов Сергій Олександрович

Життєпис

Брат Сергія та Федора Єфремових. Протягом 1901—1905 років навчався у Київській духовній академії, 1915-го закінчив київський Університет св. Володимира.

Від 1916 року працював у Катеринославі, в Першій українській гімназії, викладав українську мову та літературу. Одночасно з 1918 — в учительському інституті. Від 1920 року — в соціально-економічному та залізничному технікумі.

Від 1921-го — професор Катеринославського інституту народної освіти, науковий співробітник науково-дослідної кафедри українознавства ВУАН.

Займався дослідженнями питання натуралізму, розвитку історичної повісті в українській літературі. Зокрема, досліджував творчість Адріана Кащенка, підготував 6 томів його його творів (доля яких не відома). Також досліджував творчість Дмитра Яворницького.

Був одним із прихильником «європеїзації» української літератури:

«Українське письменство, що ближче до наших часів, то все більше підходить і зверхньою формою і змістом до загального рівня й інтересів європейських літератур, переймається спільними з ними шуканнями краси, й поділяє великі їхні надбання»
, 1919.

Переклав українською мовою твори польських письменників Марії Домбровської й Генрика Сенкевича, з російської Дмитра Мережковського.

Є засновником літературно-наукового місячника «Січ» (1919, вийшло 2 випуски), на його сторінках дебютували Валер'ян Підмогильний та Валер'ян Поліщук. З Поліщуком та Підмогильним 1921 року видав збірку «Вир революції».

Є автором літературознавчих розвідок — у часописах «Зоря», «Книгарь», «КС», «Народне життя», «Республіканець», «Світло», «Січ», «Споживач», альманахах «Рада» та «Нова Рада».

9 вересня 1929 року заарештований у «справі СВУ» — нібито був керівником Дніпропетровської філії. Засуджений до 5 років позбавлення волі та 2 років поразки у правах.

Покарання відбував у Ярославському політичному ізоляторі. Звільнившись, виїхав до Алма-Ати, працював старшим коректором у друкарні Казахстанської філії московського видавництва «Крайогіз».

1937 року заарештований вдруге; подальша доля невідома.

1989 року реабілітований посмертно.

Був одружений, мав сина Євгена.

1993 року у Дніпропетровську видано збірку його літературно-критичних статей «Молитва Богу невідомому» (упорядник Микола Чабан).

Серед робіт:

  • «Молитва Богові невідомому», 1920
  • «Поет чарів ночі», видавництво «Вир революції», 1921
  • «Белетристичні писання Д. І. Яворницького», видавництво «Зоря», 1925
  • «Письменник-кольорист», «Записки історико-філолологічного відділу УАН», 1927.

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.