Єхіель Дінур
Єхіель Дінур | ||||
---|---|---|---|---|
יחיאל די-נור | ||||
Йехіель Дінур (1961) | ||||
Ім'я при народженні | їд. יחיאל פיינער | |||
Псевдо | ק. צטניק і קרול צטינסקי | |||
Народився |
16 травня 1909 Сосновець, Бендзинський повіт, Петроковська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
17 липня 2001[1][2] (92 роки) Тель-Авів-Яфо, Ізраїль[3] ·злоякісна пухлина | |||
Поховання | цвинтар Ярконd | |||
Громадянство | Ізраїль | |||
Національність | єврей | |||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | іврит і Їдиш | |||
| ||||
Єхіель Дінур у Вікісховищі |
Єхіе́ль Діну́р (івр. יחיאל די-נור) — ізраїльський письменник, автор порнографічного роману «Будинок ляльок», який багато в чому визначив ставлення ізраїльського суспільства до Голокосту[4][5][6], «Будинок ляльок» (івр. «Бейт-а-бубот», англ. The House of dolls) було вперше опубліковано в 1953 році. На обкладинці книги «Дім ляльок» зображена молода ув'язнена ефектної зовнішності з червоними чуттєвими губами, а на її грудях читається напис, стилізований під татуювання: «Фронтова наложниця 135833». Автор роману, який дивом пережив Голокост, ізраїльський письменник Єхіель Дінур (Єхіель Фейнер, також писав під псевдонімом Ка-Цетник 135833 (Ka-Tzetnik))[7] заявляв, що «Будинок ляльок» побудований на реальній історії його молодшої сестри Міріам, в'язня Освенціму.
Цей роман, який досі входить до програми обов'язкового читання в ізраїльських середніх школах[5], описує історію молодої єврейської дівчини з Польщі, яку примушують працювати у табірному борделі для німецьких офіцерів[7]. Пізніше Дінур напише ще один роман, у якому повториться аналогічна ситуація, — тільки тепер головним героєм буде єврейський юнак.
Як і у випадку із своєю сестрою Міріам, Дінур запевняв, що й другий роман побудований на подіях, що відбувалися з його братом під час Голокосту. Однак, з'ясувалося, що у нього ніколи не було ні сестри, ні брата[5]. Як стало відомо досить недавно, публічні будинки в деяких концтаборах дійсно існували, але вони були призначені для «заохочення» ув'язнених, а не для догоджання офіцерському складу[5][7].
В документальному фільмі «Сталагі: Голокост і порнографія в Ізраїлі» письменниця та перекладач Рут Бонді стверджує, що «Цетник завдав колосальної шкоди. Його книги були, по суті справи, першим в Ізраїлі джерелом інформації про Голокост і мали статус істини в останній інстанції».
Примітки
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #105117358 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- Israel's Unexpected Spinoff From a Holocaust Trial By ISABEL KERSHNER «The New York Times» Published: September 6, 2007
- Нелли Шульман: Личная сука полковника Шульца
- Private Bitches in Public Places: Stalags, by Lauren Wissot on April 8th, 2008
- «Stalags». Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 6 березня 2012.