Єхіель Дінур

Єхіель Дінур
יחיאל די-נור
Йехіель Дінур (1961)
Ім'я при народженні їд. יחיאל פיינער‎
Псевдо ק. צטניק і קרול צטינסקי
Народився 16 травня 1909(1909-05-16)
Сосновець, Бендзинський повіт, Петроковська губернія, Російська імперія
Помер 17 липня 2001(2001-07-17)[1][2] (92 роки)
Тель-Авів-Яфо, Ізраїль[3]
·злоякісна пухлина
Поховання цвинтар Ярконd
Громадянство  Ізраїль
Національність єврей
Діяльність письменник
Мова творів іврит і Їдиш
 Єхіель Дінур у Вікісховищі

Єхіе́ль Діну́р (івр. יחיאל די-נור‎) — ізраїльський письменник, автор порнографічного роману «Будинок ляльок», який багато в чому визначив ставлення ізраїльського суспільства до Голокосту[4][5][6], «Будинок ляльок» (івр. «Бейт-а-бубот», англ. The House of dolls) було вперше опубліковано в 1953 році. На обкладинці книги «Дім ляльок» зображена молода ув'язнена ефектної зовнішності з червоними чуттєвими губами, а на її грудях читається напис, стилізований під татуювання: «Фронтова наложниця 135833». Автор роману, який дивом пережив Голокост, ізраїльський письменник Єхіель Дінур (Єхіель Фейнер, також писав під псевдонімом Ка-Цетник 135833 (Ka-Tzetnik))[7] заявляв, що «Будинок ляльок» побудований на реальній історії його молодшої сестри Міріам, в'язня Освенціму.

Цей роман, який досі входить до програми обов'язкового читання в ізраїльських середніх школах[5], описує історію молодої єврейської дівчини з Польщі, яку примушують працювати у табірному борделі для німецьких офіцерів[7]. Пізніше Дінур напише ще один роман, у якому повториться аналогічна ситуація, — тільки тепер головним героєм буде єврейський юнак.

Як і у випадку із своєю сестрою Міріам, Дінур запевняв, що й другий роман побудований на подіях, що відбувалися з його братом під час Голокосту. Однак, з'ясувалося, що у нього ніколи не було ні сестри, ні брата[5]. Як стало відомо досить недавно, публічні будинки в деяких концтаборах дійсно існували, але вони були призначені для «заохочення» ув'язнених, а не для догоджання офіцерському складу[5][7].

В документальному фільмі «Сталагі: Голокост і порнографія в Ізраїлі» письменниця та перекладач Рут Бонді стверджує, що «Цетник завдав колосальної шкоди. Його книги були, по суті справи, першим в Ізраїлі джерелом інформації про Голокост і мали статус істини в останній інстанції».

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Le Monde — Paris: Societe Editrice Du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  3. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #105117358 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. Israel's Unexpected Spinoff From a Holocaust Trial By ISABEL KERSHNER «The New York Times» Published: September 6, 2007
  5. Нелли Шульман: Личная сука полковника Шульца
  6. Private Bitches in Public Places: Stalags, by Lauren Wissot on April 8th, 2008
  7. «Stalags». Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 6 березня 2012.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.