Єщенко Олександр Олексійович

Олександр Єщенко народився у Луцьку, та розпочав займатись футболом у ДЮСШ при місцевому футбольному клубі майстрів «Торпедо», і його першим тренером став батько, Олексій Єщенко. Після сьомого класу школи поступив у львівський спортінтернат[1] По закінченні спортінтернату дебютував у другій союзній лізі за команду з рідного міста «Торпедо» у 1987 році, та зіграв у першому для себе чемпіонаті лише 2 матчі.[2] наступного сезону молодий футболіст вже закріпився у основі клубу, зігравши у турнірі другої ліги 31 матч, та уперше відзначився забитим м'ячем.[3]

У 1989 році Олександр Єщенко призваний до лав Радянської Армії, і протягом двох років грав за армійські клуби — спочатку львівський СКА «Карпати», а у 1990 році ростовський СКА. Після завершення армійської служби ще на рік затримався у Ростові, де грав за місцевий клуб першої союзної ліги «Ростсільмаш». У 1991 році залучався до матчів олімпійської збірної СРСР.

У кінці 1991 року запрошений до київського «Динамо», але у команді перебував недовго, не зігравши жодного матчу ні в чемпіонаті України, ні у єврокубках (всупереч заяві футболіста в інтерв'ю[1]), та на початку 1992 року покинув Україну, відгукнувшись на запрошення президента волгоградського «Ротора» Володимира Горюнова. У 1992 році дебютував за «Ротор» у першому чемпіонаті Росії, у якому Єщенко зіграв 27 матчів, а клуб посів 12 місце у турнірній таблиці.[4] Наступний сезон для волгоградського клубу виявився найуспішнішим за його тривалу історію — команда у тривалій боротьбі виборола срібні медалі першості Росії. Щоправда, у цьому сезоні Єщенко не був основним гравцем команди, і зіграв лише 5 матчів у вищій російській лізі[5] та 5 матчів за дублюючий склад «Ротора».[6] На початку 1994 року Олександр Єщенко нетривалий час перебував у португальському клубі «Белененсеш»[7], але в основному складі так і не заграв, та повернувся до «Ротора». У сезоні 1994 року «Ротор» дещо недотягнув до медалей першості, та зайняв лише 4 місце, а Єщенко зіграв до кінця сезону 14 матчів за клуб у першості Росії.[8] 1995 рік Олександр Єщенко розпочав у своїй колишній команді «Ростсільмаш», у якій зіграв 15 матчів у першості Росії[9], а пізніше повернувся до «Ротора», за який зіграв 10 матчів у російській першості.[10] У цьому сезоні волгоградська команда дойшла також і до фіналу Кубка Росії, у якому лише у серії пенальті поступилася московському «Динамо».[11] Проте у розіграші цього кубка Олексій Єщенко брав участь лише на перших етапах турніру, тому він лише номінально може вважатися фіналістом цього розіграшу кубку.

Перший матч сезону 1996 року Олександр Єщенко зіграв у «Роторі» проти камишинського «Текстильника»[12], а далі на кілька місяців повернувся до рідного Луцька, де спробував допомогти «Волині» втриматись у вищій лізі української першості. Проте команда зайняла передостаннє, 17 місце, у першості країни, та вибула до першої ліги, а Єщенко зіграв за лучан 7 матчів[13], та не зумів завадити пониженню в класі волинян. Далі Єщенко повернувся до Росії, але вже до іншого клубу вищого дивізіону — «Жемчужини» з Сочі. У цій команді Олександр Єщенко зіграв 20 матчів у вищій лізі.[14] Сезон 1997 року Єщенко розпочав одним матчем у складі елістинського «Уралану», а далі повернувся до «Жемчужини», у якій грав у вищій лізі до середини 1999 року, 55 разів виходячи на поле в основному складі команди. Але у команді розпочались фінансові проблеми[1], і у середині 1999 року Єщенко покидає Сочі, та стає гравцем тульського «Арсеналу». До кінця року футболіст зіграв 15 матчів за тульський клуб[15][16], і покинув тульський клуб. З початку 2000 року Єщенко зіграв 3 матчі за московський клуб першої російської ліги «Торпедо-ЗіЛ», і повернувся до сочинської команди, яка вже виступала у російській першій лізі.[17] У 2001 році Олександр Єщенко грав за друголіговий російський клуб «Кузбас-Динамо» з Кемерово.[18] У 2002 році Єщенко зіграв один сезон за новоросійський «Чорноморець» у першій російській лізі. Сезон вийшов для команди вдалим, команда здобула путівку до найвищого російського дивізіону, але внаслідок отриманої травми керівництво клубу виставило Олександра Єщенка на трансфер.[1] Футболіст став гравцем іншого першолігового клубу — «Металурга-Кузбас» із Новокузнецька.[19] У 2004 році Олександр Єщенко розпочав сезон у брянському «Динамо», а закінчив сезон також у клубі першої ліги «Лісма-Мордовія» з Саранська.[20] У 2005 році Олександр Єщенко став гравцем друголігового клубу «Балтика» із Калінінграда[1], у якому зіграв свої останні матчі на професійному рівні. У 2006 році грав за аматорський клуб «Спартак» із Краснодара, після чого остаточно завершив футбольну кар'єру.

Батько Олександра Єщенка, Олексій Прокопович Єщенко є колишнім гравцем «Волині»[21] та відомим луцьким тренером, кілька раз очолював луцький клуб як головний тренер.[22] Дружина Олександра Єщенка також колишня спортсменка, була чемпіонкою СРСР з гандболу, родом із Сибіру. У сім'ї Олексадра Єщенко двоє дітей.[1]

• Срібний призер Чемпіонату Росії з футболу: 1993
• Фіналіст Кубку Росії: 1995

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль футболіста на сайті ukr-football.org.ua^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті allplayers.in.ua
• Профіль на сайті РФПЛ^{[недоступне посилання з червня 2019]} (рос.)