Іванов В'ячеслав Іванович

В'ячеслав Іванович Іванов (16 [28] лютого 1866, Москва — 16 липня 1949 Рим) — російський поет-символіст, філософ, перекладач, драматург, літературний критик, доктор філологічних наук, ідеолог діонісійства. Яскравий представник «Срібного століття». Водночас с Велимиром Хлєбниковим був одним з перших Голів земної кулі[4].

Іванов В'ячеслав Іванович
Народився 16 (28) лютого 1866[1]
Москва, Російська імперія[2][3]
Помер 16 липня 1949(1949-07-16)[2][3][…] (83 роки)
Рим, Італія[2][3]
Поховання
Римський протестантський цвинтар : 
Країна  Російська імперія
 РРФСР
Азербайджанська РСР
 Італія
 Королівство Італія
 СРСР
Діяльність драматург, філософ, поет, письменник, літературний критик, класицист, перекладач, есеїст, філолог, педагог, педагог
Alma mater Історико-філологічний факультет Московського державного університетуd[2] і Перша московська гімназіяd
Мова творів італійська і російська[1]
Роки активності 1898 — 1949
Жанр поезія, есей і публіцистика
Конфесія католицька церква
У шлюбі з Зинов'єва-Аннібал Лідія Дмитрівнаd[2]
Діти Jean Neuvecelled
 Іванов В'ячеслав Іванович у Вікісховищі
 Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія

Ранні роки. Життя за кордоном

Народився в родині землеміра Івана Евстіхійовича Іванова (1816—1871). Мати — Олександра Дімітріївна Преображенська (1824—1896). Закінчивши Першу Московську гімназію, одружився з Дарією Михайлівною Дмитрівською.

Продовжив навчання спершу на історико-філологічному факультеті Московського університету (1884—1886, два курси), потім в Берлінському університеті (1886—1890), де, крім філології, багато займався історією під керівництвом Моммзена (Іванова називають одним з останніх його учнів), а також філософією. У 1896 році Гіршфельд і Моммзен прийняли його дисертацію про податки в Римській імперії, написану латиною, але усний іспит на вчений ступінь Іванов не здавав. На Іванова найбільший вплив мали Ніцше, Володимир Соловйов, слов'янофіли, німецькі романтики (Новаліс, Фрідріх Гельдерлін). Сам Іванов стверджує, що більше, ніж Соловйов, впливав на нього Володимир Ерн.[5]

Багато подорожував — починаючи з 1891 року, об'їхав значну частину Європи (жив деякий час в Афінах, потім в Женеві), відвідав Палестину (1902), Єгипет. Жив переважно в Італії та Росії (остаточно переселився в Італію в 1924 році).

Доробок

Поезія
  • Стернові зорі (рос. Кормчие звёзды) (1903)
  • Прозорість (рос. Прозрачность) (1904)
  • Cor Ardens (5 поетичних книг у 2 томах) (1911)

Проза
  • Повість про Світомира царевича (1971)

Критика та есеїстика
  • Борозни й межі: естетичні та критичні досліди (рос. Борозды и межи) (1916)
  • Рідне та всесвітнє (рос. Родное и вселенское: статьи) (1917)
  • Листування з двох кутів (рос. Переписка из двух углов) (у співавторстві з Михайлом Гершезоном) (1922)

Наукові праці
  • De societatibus vectigalium publicorum populi romani (1910)
  • Достоєвський і роман-трагедія (рос. Достоевский и роман-трагедия) (1911)
    • перероблене видання німецькою: Dostojewskij. Tragödie — Mythos — Mystik (1932)
  • Діоніс і прадіонісійство (рос. Дионис и прадионисийство) (1921)

Переклади
  • Алкей і Сапфо (рос. Алкей и Сафо) (1914)

Зібрання творів
  • Зібрання творів у 4-х томах (1971—1989)

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 3.
  3. Иванов Вячеслав Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Составитель С.В. Старкина. Хронологическая канва жизни и творчества Велимира Хлебникова (рос.). «1916. 29 февраль. «Хлебников и Петровский были у Вяч. Иванова (Москва), он дал подпись о вступлении в Председатели земного Шара»
  5. М. С. Альтман. Разговоры с Вячеславом Ивановым. www.v-ivanov.it. Процитовано 4 березня 2016.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.