Іванченко Ірина Альбертівна

1997 року закінчила факультет прикладної математики Київського політехнічного інституту. Навчалася в аспірантурі Інституту прикладного системного аналізу НТУУ «Київський політехнічний інститут».

З 2008 року — шеф-редактор професійного журналу «Кадровик-01» та експертно-правової системи «Expertus: Кадри»[1].

У 1995—1996 роках була президентом Київського клубу поетів.

Пише українською та російською мовою.

Видано збірки поезій:

• «Возьми меня в ладони» (Київ, 1995),
• «Дворы и башни» (Київ, 1995),
• «Бес сомнений» (Київ, «Юг», 2010)
• «Соблазны Город постирать» (Київ, «Радуга», 2011)
• «Прощёное воскресенье» (Київ, 2014).
• «Река Снов» (Київ, «Український письменник», 2016, 108 с.).

Вірші друкувалися в антологіях: «Украина. Русская поэзия. ХХ век»

• у колективних збірниках:
  • «Семьсот строк» (Кривий Ріг, 1995),
  • «Какие мы? Попробуем понять» (Київ, 1999),
• в альманахах:
  • «Владимирская, 57» (випуски 1—2, Київ, 1994—1995),
  • «Москва, как много в этом звуке» (Москва, 1997),
  • «Юрьев день» (Київ, 2002),
  • «XX век, запомни нас такими» (Київ, 2003),
  • «Форум» (Дніпропетровськ, 2013—2015)
• в журналах «Радуга», «Эмигрантская лира» (Бельгія), «Хортица», «Южное Сияние», «Склянка Часу» (Україна-Німеччина) та ін.
• в періодиці («Літературна Україна», «Независимость» та ін.)

Переможець Всесвітнього поетичного конкурсу «Емігрантська ліра» 2013 року (номінація «Неоставленная страна», Бельгія-Франція, 2013).

• Національна спілка письменників України. Письменницький довідник
• Журнал «Самвидав»(рос.)
• Мережева словесність. Ірина Іванченко(рос.)
• Конгрес літераторів України ^{[недоступне посилання з червня 2019]}(рос.)

1. Кадровик-01: наші видання та колектив редакції.