Іванівці (Жмеринський район)

Іва́нівці (пол. Iwanowce[1])  — село в Україні, у Барській міській громаді Жмеринського району Вінницької області.

село Іванівці
Країна  Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Жмеринський район
Рада Барська міська громада
Облікова картка Іванівці 
Основні дані
Засноване 1456
Населення 1409
Площа 27,876 км²
Густота населення 50,55 осіб/км²
Поштовий індекс 23013
Телефонний код +380 4341
Географічні дані
Географічні координати 49°06′14″ пн. ш. 27°43′02″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 288 м
Водойми р. Шевчичка
Відстань до
обласного центру		 60 км
Відстань до
районного центру		 5 км
Найближча залізнична станція Васютинці
Відстань до
залізничної станції		 8 км
Місцева влада
Адреса ради 23013, Вінницька обл., Барський р-н, с. Іванівці, вул. Центральна, 10
Карта
Іванівці
Іванівці
Мапа

 Іванівці у Вікісховищі

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області.» увійшло до складу Барської міської громади [2]

Розташоване за 5 кілометрів від центру громади, за 8 км від залізничної станції Васютинці, 60 км від Вінниці.

Через село проходить шосейна дорога.

Селом протікає річка Шевчичка, у межах села утворює ставок. До другої половини 20 століття була заболоченою.

Під час нападів татари змушені були робити гребельки, щоб подолати заболочену місцевість, ці насипи збереглися.

Історія

Перші згадки в історичних документах датуються серединою XV століття та пов'язані з майновими правами на поселення Рів (сучасне місто Бар) та навколишні села. В 1456 році польський король Казимир дозволяє воєводі руському Анджею Одровонжу викупити Рів з Ялтушковом, Іванівцями, Кумановом[3] та іншими селами у родичів Стогнєва Рея з Шумська.

1493 року в селі Іванівка нараховувалося 16 хат.

Під час люстрації 1616 року зазначалося, що власниками села були Іванівські-Овсянікові, які за володіння селом несли військову службу при Хмільницькому замку.

У XVI — першій половині XVIII століття село часто зазнавало нападів кримських і ногайських татар — знаходилося поблизу «Кучманського шляху» — відгалуження Чорного шляху, яким татари користувалися для нападів на Поділля та західноукраїнські землі.

Школа в селі заснована 1869 року.

З 1923 року село входить до складу Барського району.

Під час другого голодомору у 1932–1933 роках, проведеного радянською владою, загинуло 10 осіб[4].

Згідно з переписом УРСР 1970-х років, у селі проживало 1732 людей.

На території села розміщувався господарський центр колгоспу, господарство мало в користуванні 2446 гектарів землі, з них 1800 орної. В колгоспі вирощували зернові культури та цукрові буряки, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

В селі працювали бібліотека, клуб, восьмирічна школа, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій.

Виходила колгоспна багатотиражна газета.

Населення

В 2011 році у селі проживало 1423 людей.

Інфраструктура

Станом на осінь 2013 року функціонує амбулаторія загальної практики сімейної медицини, працює загальноосвітня школа 1-2 ступенів, в 2013–2014 роках навчається 103 учні.

Релігія

В селі існує храм Введення Пресвятої Богородиці, понад 30 років його настоятелем служить митрофорний протоієрей Криванич Георгій Михайлович, нагороджений 16-ма церковними нагородами.

Пам'ятки

У селі є пам'ятки:

  • Пам'ятник 136 воїнам-односельчанам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни[5], 1967. Пам'ятка розташована біля клубу;
  • Братська могила більше 3 тисяч жертв фашизму[6], 1992. Пам'ятка розташована в лісі.
  • Пам'ятник 136 воїнам -односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ
  • Братська могила більше 3 тисячам жертв фашизму

Примітки
  1. Стаття Iwanowce (2) у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III (Haag — Kępy) з 1882 року (пол.)
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Процитовано 31 жовтня 2021.
  3. F.Kiryk. Odrowąż Andrzej // Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978.— t. ХХІІІ/3, zeszyt 98.— s. 543. (пол.)
  4. Голод 1921–1923 і українська преса в Канаді. — К.: Видавництво імені Олени Теліги, — 2008 — 1000 с. 978-966-355-024-4
  5. Має охоронний номер 54 та ID: 05-202-0031
  6. Має охоронний номер 4 та ID: 05-202-0032

Література
  • Історія міст і сіл УРСР. Вінницька область.— С. 135.
  • Пазюк В. Слово про школу.

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.