Іван Аксак

Іван (Ян) Аксак гербу Кердея (? — 1627) — шляхтич, урядник ВКЛ. Православний, потім католик.

Іван Аксак
Народився невідомо
Помер 1627
Поховання Петропавлівська церква (Поділ)
Діяльність шляхтич

Життєпис

Батько — Мартин, перебував на службі в канцлера ВКЛ Миколи Радзивілла[1] Посади: суддя земський, підвоєвода київський у 1595—1600 роках за воєводи князя Костянтина Василя Острозького. У нього домашнім вчителем служив майбутній гетьман Петро Конашевич.[2]

1594 чи 1595 року остерський боярин, учасник повстання К. Косинського Юрій Рожновський, син Семена, який назвав себе внуком князя Яцька Половця, показав йому документи на право спадщини князя, які викрав з канцелярії Остерського замку. 1602 чи 1603 року вони уклали угоду, за якою Аксак брав під своє покровительство Ю. Рожновського взамін за половину маєтків. Аксак 1604 року отримав лист короля, за яким маєтки до вирішення справи умовно передавались ЮР, який на другий день «продав» їх ІА. Королівська канцелярія 1613 року видала лист на право володіння цими ж землями королівському секретарю Захарію Єловицькому. ІА не допустив останнього до маєтків, виконання «операції» доручив сину Стефану. останній посеред села Літківці оточив його озброєними челядниками на конях, облаяв «найгострішими словами», сказав забиратися геть.

Припускають, що на сметрому ложі став католиком, заповів поховати себе в одній крипті з тілом дружини у домініканському костелі св. Миколая у Києві.

Родина

Дружина — шляхтичка з Галичини Барбара Кльонська. Діти:

  • Марко, помер раніше батька бездітним, служив у коронному обозі
  • Стефан — суддя земський київський; — остерський, бобрівницький староста, власник Остра і великих земельних маєтків на Остерщині; виступав проти козаків і міщан, які відстоювали свої права, вороже ставився до сел.-козацького повстання (1637), яке очолили Мурко і Носко, і до визвольної війни 1648—54. Боячись народного гніву, втік з України. Дружини: — Лозчанка[3], донька маршалка Мозира; Катерина Чолганська
  • Михайло
  • NN, донька, дружина Ґрабі (пол. Grabi), по смерті чоловіка стала монахинею-домініканкою у Львові[4]
  • NN, донька, дружина Йосифа Халецького[4]

Примітки
  1. Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 326—327.
  2. Яворницький Д. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний // Коли земля стогнала / В. Щербак (упорядник, автор передмови). — К. : Наукова думка, 1995. — С. 291. — ISBN 5-319-01072-9.
  3. іноді Лущанка
  4. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — S. 13.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.