Стефан Аксак
Стефан Іванович Аксак гербу Аксак (Кара, оборона; бл. 1567[1] — після березня 1650) — шляхтич, урядник Речі Посполитої. Представник роду Аксаків.
| Стефан Аксак | |
|---|---|
| Народився | 1567 |
| Помер | не раніше березень 1650 |
 | |
Біографія
Батько — Іван (Ян) Аксак, мати — дружина батька Барбара Кльонська.
Родинний переказ стверджував про його перебування на Січі та обрання під час одного з походів кошовим. Мав прізвисько Будилович. Траплялося, що козаки-побратими приїжджали до нього в Гуляники по справедливий розсуд.[2]
Посади: київський земський суддя, староста Острозький. Фундатор будівництва готичного Домініканського костелу святого Миколая (пізніше Петропавлівська церква (Поділ)) у Києві 1610 (1640) року майже навпроти головного входу до Флорівського жіночого монастиря. За даними Каспера Несецького, на монастир пожертвував 20000 злотих. Був власником великого «двору» на Житньому торгу в місті.
Стефан Аксак — староста остерський, бобрівницький староста, власник Остра і великих земельних маєтків на Остерщині. Виступав проти козаків і міщан, які відстоювали свої права. Вороже ставився до сел.-козацького повстання (1637), яке очолили Мурко і Носко, і до визвольної війни 1648—54. Боячись народного гніву, втік з України.
У першому заповіті 1647 року надав перевагу дітям від 2-го шлюбу, сини від першого шлюбу зі стрийком Михайлом в другій половині травня 1648 року збройно «наїхали» на маєток у Мотовилівці, звідки забрали все майно із замку, взявши з собою старого хворого батька на Волинь. Він зумів вирватись з полону, у березні 1650 склав новий заповіт, в якому позбавив синів з 1-го шлюбу майна.[2]
Сім'я
Перша дружина — Софія Йосипівна Лозчанка (Лущанка, Ложчанка[2]), донька маршалка Мозира, небога фундаторки Київських братських школи та монастиря Галшки Гулевич[2]. Діти:
- Ян — стольник київський, посол до сейму 1654; мав сина Габріеля — прототипа пахолка пана Аксака в романі Г. Сенкевіча «Вогнем і мечем».[2]
- Гаврило (Ґабріель).
Друга дружина — Катерина Чолганська, мали 3 сини (Олександр, Михайло,[3] Марко[2]), 5 доньок.
Примітки
- 1647 мав 80 років
- Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… — С. 333.
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Т. 1. — Cz. 2. — S. 13.
Джерела
- Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана // На переломі. — К. : Україна, 1994. — 352 с. — С. 323—334. — ISBN 5-319-01070-2.
- Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — Cz. 2. — 406 s. — S. 12—13. (пол.)
- Петръ Развидовскій (Розвадовський Mostyszcze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 723. (пол.) — S. 723. (пол.)) // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (в ІІІ розділах, редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський). — К. : типографія Е. Я. Федорова, 1874. — Отделъ ІІ. — С. 102—106. ст.(рос.)