Петропавлівська церква (Поділ)

Це́рква святих Петра і Павла — колишній православний храм у Києві на Подолі, збудований як домініканський костел святого Миколая близько 1610 року та зруйнований більшовиками у 1930-ті роки.

Петропавлівська церква
розташовувалася на вулиці Притисько-Микільській, навпроти дзвіниці Флорівського монастиря
Тип споруди собор і церква
Розташування  Україна, Київ
Архітектор Іван Григорович-Барський (дзвіниця)
Засновник Кшиштоф Казімірський
Початок будівництва 1600-і — 1640 рр.
Кінець будівництва 1744–1750 рр.
Зруйновано 1935 р.
Відбудовано не відбудовували
Стиль готика, українське бароко, єлизаветинське бароко (дзвіниця)
Належність РКЦ, РПЦ
Епонім День апостолів Петра і Павла
Петропавлівська церква (Поділ) (Київ)
 Петропавлівська церква у Вікісховищі

Історія храму

Католицький період

Монастир домініканів на Подолі був заснований наприкінці XVI ст. Мурований костел св. Миколая при цьому кляшторі був збудований у 1600-і роки єпископом РКЦ Кшиштофом Казімірським (пол. Krzysztof Kazimirski), прах якого спочив у храмі.[1] На побудову величного тринавного храму пішли будівельні матеріали з руїн вишгородського собору Бориса і Гліба. Близько 1610 р. костел був освячений, але прибудови та перебудови тривали до 1640 р.

Польське панування добігало свого кінця, і коли в 1648 р. домініканів прогнали з міста, їхній монастир був ліквідований, а костел — пограбований та занедбаний.

Руйнація

У 1650-і рр. московський воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. Поступово монастирські споруди розібрали, але сам костел уцілів. Наприкінці XVII ст. в ньому навіть влаштували шинок.

Православний період

1691 р. митрополит Варлаам Ясинський освятив храм як православну Петропавлівську церкву. Спочатку вона не мала свого причту, і була приписною до Софійського собору. В 1786 року храм став грецькою церквою і був такою до пожежі 1811 року.

К. Шероцький про архітектуру храму писав: «Фронтони Петро-Павлівського храму нам знайомі: вони типові для часу Мазепи та Ясинського — прикрашені ліпниною — волютами, канелрованими пілястрами та живописом. Стіна західного фасаду також розділена пілястрами та характерними для українського бароко круглими та хрестоподібними вікнами.» .

Архітектура
Вигляд Подолу на малюнку Абрагама ван Вестерфельда. В центрі височіє домініканський костел св. Миколая (з готичним дахом).

Первісний костел був тринавною шестистовпною базилікою з гранчастим вівтарем. Нервюрні склепіння перекривали нави. Вікна були стрільчастими. Бічні нави закінчувались невеликими каплицями, що мали самостійні півкулясті апсиди. Південну каплицю збудували водночас із самим костелом, а північну — пізніше, але до 1640 р. Первісний храм мав високі стрільчаті трикутні готичні фронтони на західному та східному фасадах, і відповідно — високий двоскатний дах. Над трансептом височів 8-гранний бабинець, що первісно увінчувався шпилем (хоча за іншими даними бабинець відноситься вже до барокової перебудови, бо автентичний малюнок Абрагама ван Вестерфельда XVII ст. такої деталі не показує). Бабинець мав 8 вузьких вікон. У 1744–1750 рр. церкву перебудували. Був зроблений новий західний фасад із тьохчастним фронтоном у бароковому стилі. Замість високого шпиля бабинець був увінчаний бароковою грушеподібною банею. Був зроблений також новий чотирьох'ярусний іконостас (перероблений після пожежі 1811 р.). У 1810-і рр. із західної сторони церкви звели невелику одноповерхову галерею.

У 1744–1750 Іван Григорович-Барський збудував окремо розташовану триярусну дзвіницю в стилі єлизаветинського бароко. Після пожежі 1811 р. її верхній ярус розібрали.

1832 року на подвір'ї храму спорудили приміщення Києво-Подільського духовного училища (збереглося дотепер).

Знищення храму

Храм закрили в 1920-х роках. Його планували використати як сховище Центрального архіву України, однак невдовзі його було знищено разом із дзвіницею — близько 1935 року.

Див. також

Галерея

Примітки
  1. Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — 1966–1967. — T. XII. — S. 292. (пол.)

Джерела
  • Ернст Ф. Л. Київ. Провідник. — Київ, 1930.
  • Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К. : НДІТІАМ, 2002. — 592 с., — С. 82—85.
  • Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. — К. : типография С. Кульженко, 1917. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.