Петропавлівська церква (Поділ)
Це́рква святих Петра і Павла — колишній православний храм у Києві на Подолі, збудований як домініканський костел святого Миколая близько 1610 року та зруйнований більшовиками у 1930-ті роки.
Петропавлівська церква | |
---|---|
![]() | |
розташовувалася на вулиці Притисько-Микільській, навпроти дзвіниці Флорівського монастиря | |
Тип споруди | собор і церква |
Розташування |
![]() |
Архітектор | Іван Григорович-Барський (дзвіниця) |
Засновник | Кшиштоф Казімірський |
Початок будівництва | 1600-і — 1640 рр. |
Кінець будівництва | 1744–1750 рр. |
Зруйновано | 1935 р. |
Відбудовано | не відбудовували |
Стиль | готика, українське бароко, єлизаветинське бароко (дзвіниця) |
Належність | РКЦ, РПЦ |
Епонім | День апостолів Петра і Павла |
![]() ![]() Петропавлівська церква (Поділ) (Київ) | |
![]() | |
![]() |
Історія храму
Католицький період
Монастир домініканів на Подолі був заснований наприкінці XVI ст. Мурований костел св. Миколая при цьому кляшторі був збудований у 1600-і роки єпископом РКЦ Кшиштофом Казімірським (пол. Krzysztof Kazimirski), прах якого спочив у храмі.[1] На побудову величного тринавного храму пішли будівельні матеріали з руїн вишгородського собору Бориса і Гліба. Близько 1610 р. костел був освячений, але прибудови та перебудови тривали до 1640 р.
Польське панування добігало свого кінця, і коли в 1648 р. домініканів прогнали з міста, їхній монастир був ліквідований, а костел — пограбований та занедбаний.
Руйнація
У 1650-і рр. московський воєвода використовував будівлі колишнього кляштора як караульні приміщення. Поступово монастирські споруди розібрали, але сам костел уцілів. Наприкінці XVII ст. в ньому навіть влаштували шинок.
Православний період
1691 р. митрополит Варлаам Ясинський освятив храм як православну Петропавлівську церкву. Спочатку вона не мала свого причту, і була приписною до Софійського собору. В 1786 року храм став грецькою церквою і був такою до пожежі 1811 року.
К. Шероцький про архітектуру храму писав: «Фронтони Петро-Павлівського храму нам знайомі: вони типові для часу Мазепи та Ясинського — прикрашені ліпниною — волютами, канелрованими пілястрами та живописом. Стіна західного фасаду також розділена пілястрами та характерними для українського бароко круглими та хрестоподібними вікнами.» .
Архітектура
![](../I/Vesterfeld1.JPG.webp)
Первісний костел був тринавною шестистовпною базилікою з гранчастим вівтарем. Нервюрні склепіння перекривали нави. Вікна були стрільчастими. Бічні нави закінчувались невеликими каплицями, що мали самостійні півкулясті апсиди. Південну каплицю збудували водночас із самим костелом, а північну — пізніше, але до 1640 р. Первісний храм мав високі стрільчаті трикутні готичні фронтони на західному та східному фасадах, і відповідно — високий двоскатний дах. Над трансептом височів 8-гранний бабинець, що первісно увінчувався шпилем (хоча за іншими даними бабинець відноситься вже до барокової перебудови, бо автентичний малюнок Абрагама ван Вестерфельда XVII ст. такої деталі не показує). Бабинець мав 8 вузьких вікон. У 1744–1750 рр. церкву перебудували. Був зроблений новий західний фасад із тьохчастним фронтоном у бароковому стилі. Замість високого шпиля бабинець був увінчаний бароковою грушеподібною банею. Був зроблений також новий чотирьох'ярусний іконостас (перероблений після пожежі 1811 р.). У 1810-і рр. із західної сторони церкви звели невелику одноповерхову галерею.
У 1744–1750 Іван Григорович-Барський збудував окремо розташовану триярусну дзвіницю в стилі єлизаветинського бароко. Після пожежі 1811 р. її верхній ярус розібрали.
1832 року на подвір'ї храму спорудили приміщення Києво-Подільського духовного училища (збереглося дотепер).
Знищення храму
Храм закрили в 1920-х роках. Його планували використати як сховище Центрального архіву України, однак невдовзі його було знищено разом із дзвіницею — близько 1935 року.
Галерея
- Загальний вигляд Притисько-Микільської вулиці і Петропавлівського храму.
- Церква на малюнку 1819 р.
- План храму.
Примітки
- Urban W. Kazimirski (Kazimierski) Krzysztof h. Bibersztein (zm. 1618) // Polski Słownik Biograficzny. — 1966–1967. — T. XII. — S. 292. (пол.)
Джерела
- Ернст Ф. Л. Київ. Провідник. — Київ, 1930.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К. : НДІТІАМ, 2002. — 592 с., — С. 82—85.
- Шероцкий К. В. Киев. Путеводитель. — К. : типография С. Кульженко, 1917. (рос.)