Іван Стефан
Іван Стефан (болг. Иван Стефан, ? — 1343?) — цар Болгарії у 1330—1331 роках.
| Іван Стефан | |
|---|---|
 | |
| Цар Болгарії | |
| Правління | 1330—1331 |
| Попередник | Михайло I Шишман |
| Наступник | Іван Александр |
| Біографічні дані | |
| Народження | 1308 |
| Смерть |
1373[1] Неаполь, Неаполітанське королівство |
| Династія | Шишмановичі |
| Батько | Михайло I Шишман |
| Мати | Анна Неда |
 | |
Походження
Іван Стефан був старшим сином царя Болгарії Михайла Шишмана та його першої дружини Анни Неди. З батьківського боку вів своє походження від куманського роду Шишмановичів. З материнської лінії доводився онуком королю Сербії Стефану Урошу II та його третій дружині Анні Тертер, уродженій болгарській царівні.
Життєпис
Точна дата народження Івана Стефана невідома. Знано, що у 1323 році його батько Михайло Шишман проголосив Івана Стефана співправителем. Та наступного року Михайло розлучився з його матір'ю через те, що був змушений укласти мир із Візантією і для закріплення дружніх відносин одружитися із візантійською принцесою. Синів і колишню дружину він відправив до монастиря. Через сім років Михайло Шишман загинув на полі битви. Стефан Урош III, дядько Івана Стефана та брат Анни Неди, спробував приєднати болгарські території то своєї держави, але наштовхнувся на опір місцевого населення. Через це він був змушений допомогти здобути трон своєму небожу. Івана Стефана було проголошено правителем Болгарії.
Візантійський імператор Андронік III Палеолог, в свою чергу, став намагатися повернути болгарський престол власній сестрі, удовиці Михайла Шишмана, Феодорі та її дітям. Він почав війну із Болгарією, в результаті якої Іван Стефан змушений був втікати до Сербії. Болгарським царем став його кузен Іван Александр. Після того як Сербія уклала мир із Іваном Александром, Іван Стефан з матір'ю переселилися до Дубровника.
Родинне дерево
| ? | ? | ? | ? | Стефан Урош I | Єлена Анжуйська | Георгій I Тертер | Марія Тертер | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Шишман I | ? | Стефан Урош II Мілутін | Анна Тертер | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Михайло Шишман | Анна Неда | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Іван Стефан | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Література
- Андреев, Й., „Българските ханове и царе“, В. Търново, 2004, стр. 266
- Бурмов, Ал., „История на България през времето на Шишмановци“
- Иванов, Й. „Български старини из Македония“, София 1970 г., стр. 132-134
- John V.A. Fine, Jr., The Late Medieval Balkans, A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest, Ann Arbor (1987)
- Dimitrina Aslanian Histoire de la Bulgarie, de l'antiquité à nos jours Trimontium, 2004 ISBN 2-9519946-1-3.
- Detlev Schwennicke, Europäische Stammtafeln Band II (1984)Tafel 172