Івахни

• 
  Сільська рада і пошта
• 
  Школа
• 
  Дитсадок
• 
  Будинок культури
• 
  Амбулаторія
• 
  Магазин
• 
  Церква
• 
  Ставок на річці Гірський Тікич
• 
  Братська могила і пам'ятник односельчанам
• 
  Пам'ятний знак на честь воїнів-визволителів

На землях Івахнів знаходиться 13 курганів скіфської (3 тисячі років тому) та ямної (4 тисячі років тому) культур. Розташовані вони по периметру трьох лісових смуг зліва від дороги Івахни-Долинка.

Б. Бидловський розкопав 2 кургани ще до революції. Один із них (№ 2) виявився похо­ванням ямної культури (тут лежали скрюче­ний кістяк та дворучна амфора, кістяний молоточок та кружок бронзової бляшки з діркою). Кістяний молоточок знаходиться в Уманському музеї. Другий курган (№ 3) — скіфська поховальна камера: квадрат 4,2 м х 4.2 м глибиною 1.4 м. а в ньому шестигран­ник викладений дубовими колодами, де зна­ходилися 10 людських кістяків. Біля них зна­ходився ліплений баняк.

Заснували село два вільних поселенці по імені Івани. В давні часи це ім'я озвучувалося як Івахну. Тому й поселення стали називати Івахни з наголо­сом на другому складі, що означало поселен­ня двох Іванів. У розмовній мові наго­лос з часом перекочував з першого складу на третій, і ми одержати сучасну назву — Івахни. Оскільки село і нині складається з двох час­тин, можна припустити, шо один із Іванів осів на правому березі річки, другий — на лівому. Біля них з часом з'явилися інші посе­ленці. Відбулася ця подія, вірогідно, між 1550 р. та 1600 р.

Як пише дослідник Л. Похилевич, в кінці 1700-х років землі лівого берега Івахнів належали князю Йосифу (Йозефу) Красицькому, а правого стали власністю Іполита Рогозин­ського. Йосиф Красицький ще до реформи 1861 року продав 396 десятин землі лівого берега Івахнів та Яцковицю Вікентію Вержбицькому, який побудував маєток. Його спад­коємцем ще до реформи став син Г. В. Вержбицький. А за дочкою Казимірою залишив 1300 десятин лівого берега — посаг зятю Підгорському.

Обидві частини села в 1912 р. мали 429 дворів (до реформи — 183), у них селян — 2360 осіб.

Церкву в Івахнах побудували в 1752 р. на Михайла. При ній пізніше існувала церковна школа грамоти. На греблі працював млин, на околицях — 4 вітряки заможніших селян, корчма, слюсарна майстерня заводу, 5 кузень. Торгівля знаходилася в руках восьми єврей­ських родин.

На долю частини селян вплинуло будів­ництво в Цибулеві цукрового заводу в 1876 р. Під його забудову Рогозинські віддали 26 десятин івахнянських земель. Збудували цехи, казарму на 250 робітників та спеціалістів, медпункт на 6 ліжок; перегородили річку Цибулівка двома греблями з водяними мли­нами, утворили ставки.

В економії Рогозинських вирощували насіння цукрових буряків, утримували поля зрошення, кагатне та фільтраційне поля, воловню, майстерню. Під ставки потрапила частина селянських земель. Їх оформили як оренду пана Рогозинського.

Будівництво заводу, а потім його експлуа­тація вимагали спеціалістів з багатьох нап­рямів цукрового виробництва, будівельної справи, транспортного обслуговування. З то­го часу окремі івахняни стали робітниками, будівельниками, чумаками. А на цукрових плантаціях у літню пору знаходило роботу чимало жінок та дівчат навколишніх сіл.

У 1896 р. біля заводу вже існувало 11 інди­відуальних дворів спеціалістів, в яких прожи­вало 98 жителів. Робітники інших сіл жили в гуртожитку. В 1907 р. завод виробляв 650 тис. пудів цукру.

У роки столипінських реформ (1908-1912 рр.) чимало селян покинуло село та поїхало до Америки.

За адміністративним поділом Івахни були частиною Лукашівської волості Липовецького повіту Київської губернії.

У 1916 р. маєток Підгорських згорів.

На підставі закону від 5 лютого 1920 року сільська рала разом з комітетами бідноти розпочала поділ земель Підгорських та Рогозинськнх, націоналізували залишки економій, їх землі, поміщицький млин тощо.

У 1922 р. на частині поміщицьких земель влада утворила відділки Цибулівського буря­корадгоспу в Яцковиці, Балці, Іванчику, Новосілці, Копіюваті. Центральною садибою і технічною базою стала колишня економія Рогозинських в Івахнах (так звана майс­терня).

У 1923 р. запроваджено новий адміністра­тивний поділ: замість Лукашівської та Цибулівської волостей утворили Цибулівський район Уманської округи, який про­існував до 1928 р., а потім став частиною Монастирищенського району. Івахнянська сіль­ська рада входила до складу обох районів.

У 20-30 роки відбулися позитивні зміни у зростанні освітнього й у якійсь мірі культур­ного рівнів селян. Уже в 1921 р. замість церковнопарафіяльної школи діяла перша радянська початкова школа на 4 класи.

Під час Голодомору 1933 року в Івахнах вимерло найбільше людей від усіх інших поселень району — 1014 чоловік.

У 1937 р. репресували 34 "ворогів народу", з яких трьох було розстріляно. Реабілітували всіх посмертно у 1959-1960-х рр.

На початку Другої світової війни (22-23 червня) на фронт пішли  223 особи. На початку серпня в селі з’явилися пред­ставники окупаційної влади. В селі розстріляли 12 мешканців та ще три загинули від сна­рядів. Спалили половину вулиці за відмову їхати до Німеччини, окремі селяни одержали поранення.

9 березня 1944 р. село остаточно визволила 133-я стрілецька дивізія полковника Казишвілі.

Більше 1200 солдатів та офіцерів загинули при визволенні Івахнів. З них у братській могилі захоронено 1118. Не повернулися з фронтів 137 одно­сельчан.

У 1950-1960 рр. івахняни спорудили два пам'ятники: один на братській могилі, інший - загиблим односельцям. У 1983 р. їх замінили на меморіальний комплекс, де увічнено па­м'ять і визволителів, і земляків.

На честь 30-річчя Перемоги на розвилці доріг Івахни-Лукашівка-Долинка на па­горбі встановлено пам'ятну гармату, яку піз­ніше замінили на самохідну артилерійську установку.

В поселенні народився:

• Прилуцький Олександр Іванович (* 1962) — український поет, прозаїк.
• Сердюк Іван Сергійович (* 1936) — український художник.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Черкаська область)

• Нариси з історії поселень Монастирищенського району Черкаської області/ І. І. Волошенко. — Монастирище: [б.в.], 2003. — 464 с.

• Погода в селі Івахни