Ігельська колона

Ігельська колона (нім. Igeler Säule) у селищі Ігель на річці Мозель є одним з двох (разом з Друсусштайном у Майнці) давньоримських могильних пам'ятників на північ від Альп, які з часів античності стоять на початковому місці і не сховані під землею. Руйнування після падіння Стародавнього Риму сприяли тому, що у Середньовіччі головне зображення на південній стороні колони вважали зображенням весілля Констанція I Хлора зі святою Оленою, матір'ю Костянтина Великого.

Ігельська колона
49°42′33″ пн. ш. 6°32′58″ сх. д.
Тип місце розкопок і funerary structured
Статус спадщини пам'ятка культури і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКОd
Країна  Німеччина
Розташування Ігель
Засновано 250
Сайт zentrum-der-antike.de/monumente/igeler-saeule/die-igeler-saeule.html
Ідентифікатори й посилання
Ігельська колона (Рейнланд-Пфальц)
 Ігельська колона у Вікісховищі
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №367-004367 (англ.)

Опис

Пам'ятник у  вигляді стріли висотою 23 метри з червоного пісковика був зведений бл. 250 р.н. е. братами Люціусом Секундініусом Авентінусом та Люціусом Секундініусом Секурусом для себе та їх померлих родичів. Він сильно прикрашений рельєфами, які показують сцени щоденного та професійного життя торговців тканиною, а також міфологічні сцени. Початково він був розфарбований, і крім пригадування про померлих родини мав також використання як реклама магазину тканин родини Секундіусів у місті Трір (Augusta Treverorum). Реконструкцію колони з оригінальним розфарбуванням можна побачити у Rheinischen Landesmuseum у Трірі.

На вершині стріли колони розташована скульптура орла з розпростертими крилами. Зараз вона вже дуже сильно пошкоджена природними умовами і орла вже не впізнати. Від латинської назви орла — aquila — селище Ігель отримало свою назву.

Історичні свідчення
Ігельська колона (гравюра Едварда Рукера по малюнку Вільяма Парса, 1783)

Болонський шляхтич Фульвіо Ружжієрі супроводжував папського Sondernuntius Джованні Франческо Коммендоне, єпископа Закінфу, у Трір і 14 січня 1562 року відвідав Ігельську колону, про що коротко написав у своєму звіті про подорож.[1]

Ігельська колона та Гете

Йоганн Вольфганг фон Гете відвідав колону 26 серпня та 22 чи 23 жовтня 1792 року; після чого він її описав та замалював[2], але і пізніше декілька раз згадував античний монумент[3]. Серед іншого він таке написав про колону в автобіографічному нарисі «Подорож до Франції» 23 серпня:

По дорозі з Тріра в Люксембург сподобався мені лише монумент біля Ігеля. Оскільки я знав, як вдало люди минулого ставили свої будівлі і монументи, відкинув я подумки сільські дахи і от стоїть він на чудовому місці. Мозель тече безпосередньо поруч, поєднуючись навпроти з іншою водою — Саар; вигин річок, підйоми та спуски пагорбів, пишна рослинність надають місцині привабливості та чудовості.

та 22 жовтня:

Можливо ніде сила стародавнього світу так не відчувається, як у цьому контрасті: монумент, хоч і воєнним часам, але також і щасливішим, переможним дням і тривалому благополуччю мирних людей цієї околиці. І хоча збудований у пізніші часи, за Антонінів, він все ще має створені чудовим мистецтвом стільки особливостей, що в цілому становить враження витонченого, а його навіть і дуже пошкоджені деталі діляться з нами відчуттям радісного щоденного життя.

Різне

Неподалік від Ігельської колони на виноградному пагорбі розташований «Грутенхойсхен» — реконструйований римський храм над похованням.

Захист пам'ятки

Ігельська колона є захищеним об'єктом культурної спадщини відповідно до німецького закону про захист пам'яток (DSchG) та включена у перелік пам'яток землі Рейнланд-Пфальц. Вона лежить на туристичному маршруті «Трірська дорога».[4]

З 1986 року колона є частиною об'єкту Світової спадщини ЮНЕСКО «Давньоримські пам'ятники, Кафедральний собор Св. Петра і Церква Богоматері у Трірі». Крім того, вона є захищеною культурною цінністю відповідно до Гаазької конвенції і позначена блакитно-білими захисним знаком.

Література
  • Heinz Cüppers: Arbeiten und Beobachtungen an der Igeler Säule. In: Trierer Zeitschrift für Geschichte und Kunst der Trierer Landes und seiner Nachbargebiete 31 Jg. (1968), S. 222–226.
  • Hans Dragendorff, Emil Krüger: Das Grabmal von Igel. Lintz, Trier 1924.
  • Friedrich Drexel: Die Bilder der Igeler Säule. In: Mitteilungen des Deutschen Archäologischen Instituts, Römische Abteilung. Bd. 35, 1920, S. 84-142
  • Franz Kugler: Das Römische Denkmal zu Igel. Fr. Lintz, Trier 1846 (MDZ München, Google Books).
  • Andreas Mehl: Wirtschaft, Gesellschaft, Totenglauben. Die «Igeler Säule» bei Trier und ihre Grabherrn. In: Laverna. Bd. 8, 1997, S. 59ff.
  • Eberhard Zahn: Die neue Rekonstruktionszeichnung der Igeler Säule. In: Trierer Zeitschrift für Geschichte und Kunst der Trierer Landes und seiner Nachbargebiete 31 Jg. (1968), S. 227–234.
  • Eberhard Zahn: Die Igeler Säule in Igel bei Trier. 5. Aufl. Neusser Dr. u. Verl., Neuss 1982.

Примітки
  1. Adam Wandruszka: Kurtrier vor vier Jahrhunderten. У: Kur-Trierisches Jahrbuch 1969, підготовленій Stadtbibliothek Trier та Gesellschaft für nützliche Forschungen, 9-й випуск 1969. Druckerei und Verlag Neu & Co. Trier 1969. S. 129ff.
  2. Оригінал його малюнку колони перебуває у Гравюрному кабінеті, Staatl. Museen Preuß. Kulturbesitz.
  3. Karl-Heinz Weichert: «Goethe und die Igeler Säule». У: «Goethe in Trier und Luxemburg. 200 Jahre Campagne in Frankreich 1792.» Каталог виставки Stadtbibliothek Trier, Nationalbibliothek Luxemburg та «Stiftung Weimar Klassik». 1992. ISSN 0942-7031. ISBN 2-87980-005-6. S. 102–123.
  4. Generaldirektion Kulturelles Erbe Rheinland-Pfalz (Hrsg.): Nachrichtliches Verzeichnis der Kulturdenkmäler — Kreis Trier-Saarburg (PDF; 1,6 MB), Koblenz 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.