Ігнацій Дзялинський

Ігнацій Дзялинський (Ignacy Działyński; 15 вересня 1754, Конажев біля Познані — листопад 1797, Житомир) — польський генерал, учасник повстання Костюшка.

Ігнацій Дзялинський
Народився	15 вересня 1754(1754-09-15) або 1754[1][2][3] Великопольське воєводство, Польща
Помер	1797[4][2][3] Житомир, Житомирський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Поховання	Житомир
Країна	Річ Посполита
Діяльність	офіцер
Alma mater	Jesuit College, Warsawd
Учасник	Російсько-польська війна 1792
Посада	посол Сейму Речі Посполитоїd
Військове звання	генерал
Рід	Дзялинські
Батько	Augustinas Dzialynskisd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Представник шляхетського роду Дзялинських герба Огоньчик. Народився в сім'ї Калішського воєводи Августина Дзялинського. Після ранньої смерті батька, вітчимом Ігнаци став Великий маршалок литовський В. Гуровський. Успадкував значні земельні наділи на Волині та Польщі.

Освіту здобув в школі єзуїтів у Познані та Collegium Nobilium у Варшаві.

У 1780 році став ротмістром польської кавалерії. В кінці 1788 року викупив у генерала Олександра Мицельського посаду командира 10 королівського піхотного полку, солдат якого згодом називали Дзялинчиками.

У 1788 році нагороджений орденом Св. Станіслава.

Під час російсько-польської війни в 1792 році брав участь в боях з російськими військами.
Обирався депутатом Великого Сейму Речі Посполитої. Активний прихильник польської конституції 3 травня 1791. У 1791 році нагороджений орденом Білого орла.