Житомирський повіт (Волинська губернія)

Житомирський повіт у складі Волинської губернії займав значно більшу від нинішнього району територію, до якої входили частково або повністю сучасні Житомирський, Черняхівський, Хорошівський, Чуднівський, Пулинський, Романівський, Любарський, Андрушівський, Бердичівський, Ємільчинський і Коростенський райони і 5 сіл сучасного Коростишівського району.

На заході повіт межував з Новоград-Волинським, на півночі з Овруцьким повітами Волинської губернії, на сході з Радомишльським і Сквирським, на півдні з Бердичівським повітами Київської губернії і Вінницьким і Літинським повітами Подільської губернії. Займав площу 6740 верст² (понад 7 600 км²).

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 433 859 чоловік. З них 62,4 % — українці, 14,28 % — євреї, 5,69 % — поляки, 10,82 % — німці, 5,9 % — росіяни, 0,6 % — чехи[1].

Всіх поселень було 657, не рахуючи повітового міста. Повіт поділявся на 23 волості, яких потім стало 20. Житомир як центр губернії та повіту власної волості не мав.

1921 року було утворено нові повіти — Коростенський та Полонський, внаслідок чого від Житомирського повіту відійшло 6 волостей — Краснопільська, Красносільська, Мотовилівська та Чуднівська — до Полонського повіту, Барашівська та Ушомирська — до Коростенського повіту.

• Повіт
• Житомирський район

• Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона(рос.)