Сильвія Назар

Сильвія Назар
англ. Sylvia Nasar
Народилася 17 серпня 1947(1947-08-17)[1] (74 роки)
Розенгайм, Верхня Баварія, Баварія, Бізонія, окупована союзниками Німеччина, Німеччина
Країна  Німеччина
 США
Діяльність письменниця, журналістка, викладачка університету, економістка, біограф
Alma mater Antioch Universityd, Antioch Colleged і Нью-Йоркський університет
Мова творів англійська[2]
Роки активності 1983 — тепер. час
Напрямок біографія
Жанр біографія
Magnum opus «Блискучий розум»
Автограф
Нагороди
Сайт: sylvianasar.com
 Сильвія Назар у Вікісховищі

Сильвія Назар (англ. Sylvia Nasar) — американська письменниця й журналістка німецького походження. Насамперед відома як авторка книжки «Блискучий розум», біографії Джона Форбса Неша-молодшого.

Біографія

Народилася 17 серпня 1947 року в Розенгеймі, Німеччина. З батькового боку — узбечка, а материного — німкеня. Її батько — Рузі Назар — вступив на службу до ЦРУ, де працював офіцером розвідки. 1951 року разом із сім'єю переїхала до США, а 1960 року — до Анкари, Туреччина. 1970 року здобула ступінь бакалавра з літератури в Антіохійському коледжі, а 1976 року — ступінь магістра з економіки в Нью-Йоркському університеті. Протягом чотирьох років здійснювала дослідження разом з Василем Леонтьєвим, лауреатом Нобелівської премії. 1983 року долучилася до діяльності журналу «Fortune», а 1990 року стала колумністкою в журналі «U.S. News & World Report». У 1991—1999 роках обіймала посаду економічного кореспондента в газеті «New York Times». З 2001 року викладає ділову журналістику в Колумбійському університеті.

Особисте життя

Проживає в Террітауні, Нью-Йорк, США. Одружена з Дерілом Маклаудом, економістом Фордгемського університету. Має трьох дорослих дітей: Клару, Лілі та Джека.[3]

Блискучий розум

1998 року світ побачила книга «Блискучий розум», біографія лауреата Нобелівської премії з економіки Джона Форбса Неша-молодшого. Сильвія Назар описала різні аспекти життя Неша, повністю розглянула його особистість та мотивації, а також дослідила, який вплив мала на його особисте та професійне життя важка психічна хвороба, якою він страждав[4]. Цього ж 1998 року книга здобула премію Національного кола книжкових критиків, а також стала номінантом Пулітцерівської премії за найкращу біографію. 2001 року світ побачила однойменна екранізація, яка в українському прокаті вийшла під назвою «Ігри розуму».

Шлях до великої цілі: Історія одної економічної ідеї

2011 року Сильвія Назар опублікувала книгу «Шлях до великої цілі: Історія одної економічної ідеї», свого роду історичний наратив, який розкриває точку зору авторки щодо того, як економіка врятувала людство від злиднів та депривації, взявши матеріальне становище у свої руки, а не віддавши його на поталу Долі[5]. Книга здобула Книжкову премію «Лос-Анджелес таймс» у категорії «Наука і технологія»[6].

Багатогранна доля

28 серпня 2006 року Сильвія Назар опублікувала на сторінках газети «Нью-йоркер» статтю під назвою «Багатогранна доля», що містила чи не єдине інтерв'ю з математиком Григорієм Перельманом, який довів гіпотезу Пуанкаре, але 2006 року відмовився від Медалі Філдса. У статті розглянуто реакцію Шинтана Яу на Пелерманове доведення гіпотези. Згодом деякі математики написали листка на підтримку Яу, якого Сильвія зобразила в негативному світлі. Сам же вчений пригрозив судовим позовом, який так і не подав.[7]

Переклади українською
  • Сильвія Назар. Блискучий розум. — Х. : Книжковий Клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2017. — 720 с. — ISBN 978-617-12-4219-7.

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Nasar, Sylvia (1998). A Beautiful Mind. New York, NY: Simon & Schuster. с. 442. ISBN 9781451628425.
  4. A Beautiful Mind (review). Архів оригіналу за 4 April 2012. Процитовано 24 жовтня 2011.
  5. Sylvia Nasar  » Grand Pursuit. www.sylvianasar.com (амер.). Процитовано 22 березня 2017.
  6. Book Prizes – Los Angeles Times Festival of Books» 2011 Los Angeles Times Book Prizes Winners & Finalists. events.latimes.com. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 22 березня 2017.
  7. The Poincaré Clash. The New Yorker. Процитовано 22 березня 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.