Лайнус Полінг

Ла́йнус Карл По́лінг (англ. Linus Carl Pauling; 28 лютого 1901 — 19 серпня 1994) — американський квантовий хімік і біохімік, також відомий своїми дослідженнями в кристалографії, молекулярній біології та медицині.

Громадянство США[1][2][3]
Дата народження 28 лютого 1901(1901-02-28)[4][5][…]
Місце народження Портленд[6][2]
Дата смерті 18 серпня 1994(1994-08-18)[4][5][…] (93 роки) або 19 серпня 1994(1994-08-19)[7][8] (93 роки)
Місце смерті Біг Сюр[9][2][…]
Рід смерті природна смертьd[2]
Причина смерті рак простати[10][2]
У шлюбі з Ava Helen Paulingd[2][11]
Дитина Peter Paulingd
Рід діяльності хімік, фізик, есперантист, викладач університету, біохімік, антивоєнний активіст, кристалограф, біофізик, Інвестиційний активіст
Сфера роботи квантова хімія[2], біохімія[2] і фізична хімія[2]
Працівник у Каліфорнійський технологічний інститут[2], Linus Pauling Instituted[2], Каліфорнійський університет у Сан-Дієго, Стенфордський університет і Орегонський державний університет
Напрям, рух мистецький атеїзм[2]
Член у Лондонське королівське товариство[2], Американське філософське товариство[2], Баварська академія наук[2], Національна академія наук США[2], International Academy of Quantum Molecular Scienced[2], Французька академія наук[2], Американська академія мистецтв і наук[2], Академія наук СРСР[2], Королівське товариство Единбурга[2], Леопольдина[2] і Паризька медична академія[2]
Заклад освіти Каліфорнійський технологічний інститут (1925)[12] і Орегонський державний університет
Науковий керівник Roscoe G. Dickinsond і Richard C. Tolmand
Аспіранти / докторанти Мартін Карплус, Вільям Нанн Ліпском, Tang Youqid, Lawrence Olin Brockwayd[13], Edgar Bright Wilsond[13], Matthew Meselsond[13], Kurt Martin Mislowd[13], James Holmes Sturdivantd[13], J. Lynn Hoardd[13], David Harkerd[13], Arthur B. Pardeed[13], Max Tofield Rogersd[13], Harvey A. Itanod[13], David Powell Shoemakerd[13], George Alexander Feigend[13], Joseph Krautd[13], Walter Barclay Kambd[13], Gary Felsenfeldd[13], Youqi Tangd[13], Phillip Alfred Vaughand[13], Edwin Nichols Lassettred[13], John Y. Beachd[13], James D. McCulloughd[13], Robert Eugene Rundled[13] і Leonard S. Lermand[13]
Відомі учні Мартін Карплус і Jerry Donohued
Навчався в Арнольд Зоммерфельд
Архіви зберігаються у Oregon State University Libraries Special Collections & Archives Research Centerd
Зазнав впливу від Irwin Stoned[2] і Вальтер Гайтлер[2]
Отримані нагороди

Нобелівська премія миру (1962)

Roebling Medald (1967)

Нобелівська премія з хімії (1954)

Гуманіст рокуd (1961)

Gandhi Peace Awardd (1962)

медаль Вілларда Гіббза (1946)

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1977)

ACS Award in Pure Chemistryd (1931)

NAS Award in Chemical Sciencesd (1979)

медаль Прістлі (1984)

Каліфорнійська зала славиd (2008)

Премія Толменаd (27 лютого 1991)

Lavoisier Medald (1986)

член Американського фізичного товариства

медаль Деві (1947)

Irving Langmuir Awardd (1931)

член Королівського товариства Единбургаd

Член Американської академії мистецтв і наук

іноземний член Лондонського королівського товариства

Linus Pauling Awardd

George C. Pimentel Award in Chemical Educationd

Грант Ґуґґенгайма (1926)

Грант Ґуґґенгайма (1965)

Архівний URL scarc.library.oregonstate.edu/coll/pauling/index.html
Число Ердеша 4
Офіційний сайт
 Лайнус Полінг у Вікісховищі

Життєпис

Ранні роки
Полінг-випускник Стенфорда. 1922 р.

Народився в штаті Ореґон. Батько був аптекарем. Перебування в аптеці батька наблизило юнака до хімії та праці в лабораторії з хімічними сполуками.

Навчання й одруження

Закінчивши Стенфордський університет, почав працювати в Ореґонському сільськогосподарському коледжі. Виявив настільки глибокі знання в тогочасній хімії, що молодому Полінгу запропонували стати викладачем хімії. Серед його студентів на той час була й Ава Хеве Міллер. Обидва справили приємне враження один на одного й за рік по знайомстві побралися.

Перебування в Європі

1926 року Полінг перебрався із Сполучених Штатів в Західну Європу, де вдосконалював власні знання з хімії. Спілкувався в європейськими науковцями, серед яких були майбутні корифеї світової науки 20 століття — Нільс Бор, Арнольд Зоммерфельд, Ервін Шредінгер. Це збагатило досвід молодого науковця і методики його досліджень. Він жваво цікавився природою хімічних зв'язків і структурою молекул. На той час він працював в галузі неорганічної хімії, особливо структури силікатів.

Наприкінці 1930-х років він оприлюднив книгу «The Nature of Chemical Bond and the Structure of Molecules and Crystals» (перше видання — 1939 року). Видання помітили, переклали на декілька мов. Значущість видання була настільки явною, що викладене Полінгом лягло в основу численних курсів неорганічної і органічної хімії. Був зроблений і переклад на російську М. Е. Дяткиною під редакцією Я. К. Сиркина[14], хоча авторську назву в СРСР скоротили.

Фінансова підтримка Фонду Рокфелера

Лайнус Полінг, видання якого отримали всесвітнє визнання хіміків, почав користуватися фінансовою підтримкою Фонду Рокфелера. Це надало можливість перейти до досліджень в біохімії (Полінг почав вивчати комплексні молекули в живих істотах). Так він наблизився до вивчення проблем здоров'я людини, нормальної фізіології і навіть профілактики деяких захворювань. У поле зору науковця прийшли молекули білків та їх структура.

Ще з 1922 року він працював в Каліфорнійському технологічному інституті, а з 1931 року — став там професором, а згодом і завідувачем кафедри хімії.

У роки Другої світової війни

З початком Другої світової війни науковець був вимушений перейти до інших досліджень на користь військового протистояння США та Японії й нацистської Німеччини. Полінга роблять науковим консультантом при уряді Сполучених Штатів. Він брав участь у створенні палива для ракет у державній ракетній програмі флоту США й у синтезі деяких вибухових речовин. Мав непересічне значення його внесок в створення синтетичного замінника крові для швидкого рятування поранених з великою крововтратою.

Штучні замінники крові, принципи їх використання стануть у нагоді й пізніше, коли зростуть знання людства з вірусології та широкій відмові від переливань натуральної крові в США, де в повоєнні десятиліття зіткнуться з розповсюдженням давніх вірусних хвороб і виявлять нові (чи нібито нові), серед яких — різновиди вірусного гепатиту, СНІД.

Уряд США не проігнорував унеску Полінга — президент Гаррі Трумен винагородив його медаллю «За заслуги» після закінчення війни.

Вигнанець Полінг

На світогляд і наукові дослідження винятково обдарованого хіміка вплинули вибухи атомної зброї, які здійснили в серпні 1945-го Сполучені Штати в японських містах Хіросіма та Нагасакі. Військової необхідності карати ці два міста не було. Уряд США яскраво продемонстрував потенціал своєї військової могутність, перш за все, Радянському Союзу (некапіталістичній на той час державі) та ще непереможеній тоді остаточно Японії. Розпочалися дві нові епохи — доба Атомної зброї і трохи перегодом — «Холодна війна» з колишнім військовим союзником в особі СРСР, який сам активно підтримав холодну війну.

Полінг почав вивчати наслідки атомних вибухів і дійшов висновку, що небезпечні і сам вибух, і його наслідки через тривалі радіоактивні опади та ізотопи. Останні включались в харчові ланцюжки і питну воду, накопичувались в тканинах тварин і людей і обумовлювали розлади, хвороби і виникнення небезпечних генетичних змін в нащадках. Полінг швидко усвідомив початок катастрофічних наслідків неконтрольованого розповсюдження атомної зброї на планеті, тим паче в руках політиків-невігласів і у агресивних урядів.

Він не один був такий. Занепокоєння мали і Нільс Бор, і Альберт Ейнштейн, і інші науковці-провидці. Останні і створили Надзвичайний комітет науковців-ядерників, який очолив Альберт Ейнштейн. Висновки про небезпеку атомної зброї почали оприлюднювати і урядам, і світовій спільноті. В Сполучених Штатах цих науковців почали вважати не-патріотами, потім аутсайдерами. Радикально налаштованим вважали і Лайнуса Полінга, ігноруючи і його патріотичний внесок в роки війни, і його наукові досягнення, що сприяли престижу США як держави. 1946 року він увійшов до складу Надзвичайного комітету науковців і теж стає аутсайдером в країні. Ним гостро зацікавились спецслужби і перевіряли на причетність до комуністів. Полінгу заблокували виїзд за кордон Сполучених Штатів і відмовили у видачі закордонного паспорта, бо його миротворча діяльність була розцінена як антидержавна.

Але Полінг наполягав на отриманих ним власних результатах і разом із дружиною зібрав одинадцять тисяч (11 000) підписів науковців під протоколом протесту проти випробувань атомної зброї. 1958 року цей протокол Полінг передав в ООН. Полінгу не простили спротиву тогочасній політиці США і урізали фінансування його наукових досліджень. Але мала успіх і тривала, багаторічна роз'яснювальна позиція науковців і самого Полінґа. Лише 1963 року була підписана міжнародна угода (США, Велика Британія, СРСР) про заборону випробувань ядерної зброї над землею. Ще 1954 року Полінґ отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Тепер його номінували на отримання Нобелівської премії миру 1962 року за вагомий внесок в збереження миру.

В Сполучених Штатах не забули багаторічного протестувальника. В Каліфорнійському технологічному інституті його не вітали з отриманням другої нобелівської премії, а журнал «Life» навіть надрукував статтю, де цю премію назвали «образою» з боку Нобелівського комітету Норвегії. Тепер настала черга відповісти Полінгу, якого зробили вигнанцем. Полінг покинув Каліфорнійський технологічний інститут, де пропрацював сорок два роки. Він перебрався в Санта-Барбару, де працював професором в Центрі досліджень демократичних інститутів.

Період 1950-1960-х рр.

Полінга часто вважають найвидатнішим хіміком XX-го століття.[джерело?] Він почав використання квантової механіки у хімії (квантова механіка може, в принципі, описати всю хімію та молекулярну біологію), і в 1954 році був нагороджений Нобелівською премією з хімії за дослідження природи хімічних зв'язків. Він також зробив важливий внесок в кристалографію та визначення структури білків, та був одним із засновників молекулярної біології. Він близько підійшов до визначення структури «подвійної спіралі» ДНК 1953 року, хоча Джеймс Ватсон і Френсіс Крік випередили його. Полінг був дуже багатобічним ученим, який зробив вагомий внесок у таких галузях як неорганічна та органічна хімія, металургія, імунологія, анестезіологія, психологія, радіоактивний розпад та вплив радіації на людину, на додаток до основних робіт з квантової механіки і молекулярної біології.

Полінг отримав Нобелівську премію миру 1962 року за свою кампанію проти наземних ядерних випробувань, і був єдиною людиною, яка отримала дві неподілені Нобелівські премії — тобто жодна з його премій не була розділена з іншою особою, хоча по дві премії отримали ще кілька людей: Марія Кюрі (фізика і хімія), Джон Бардін (фізика) і Фредерик Санґер (хімія). Пізніше він активно просував ідею збільшення споживання вітаміну C та деяких інших необхідних речовин. Він узагальнив свої ідеї в концепції ортомолекулярної медицини, яка все ще вважається нетрадиційною з погляду більшості медиків. Він популяризував свої ідеї та дослідження в кількох успішних, але суперечливих книгах, які пояснюють його ідеї щодо використання вітаміну C й ортомолекулярної медицини.

Наукові праці
  • Pauling, L. The Nature of the Chemical Bond. Cornell University Press ISBN 0-8014-0333-2
  • Pauling, L., and Wilson, E. B. Introduction to Quantum Mechanics with Applications to Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-64871-0
  • Pauling, L. Vitamin C, the Common Cold and the Flu (W.H. Freeman and Company) ISBN 0-7167-0360-2
  • Cameron E. and Pauling, L. Cancer and Vitamin C: A Discussion of the Nature, Causes, Prevention, and Treatment of Cancer With Special Reference to the Value of Vitamin C (Camino Books) ISBN 0-940159-21-X
  • Pauling, L. How to Live Longer and Feel Better (Avon Books) ISBN 0-380-70289-4
  • Pauling, L. Linus Pauling On Peace — A Scientist Speaks Out on Humanism and World Survival (Rising Star Press) ISBN 0-933670-03-6
  • Pauling, L. General Chemistry (Dover Publications) ISBN 0-486-65622-5
  • A Lifelong Quest for Peace with Daisaku Ikeda
  • Pauling, L. The Architecture of Molecules
  • Pauling, L. No More War!
  • Abram Hoffer and Pauling, L. Healing Cancer. Complementary Vitamin & Drug Treatments (CCNM Press Inc.)

Інститут Лайнуса Полінга

В останні роки він працював в галузі так званої ортомолекулярної медицини (під ортомолекулярною він розумів нормальну, оздоровчу). З цією метою за сприяння науковця і був заснований Інститут ортомолекулярної медицини в Каліфорнії. Через деякий час інститут отримав нову назву — Науково-дослідний інститут науки і медицини імені Лайнуса Полінга.

Полінг помер 1994 року у віці 93 роки. Інститут науки і медицини переводять в Орегон. На базі Орегонського державного інституту він отримав назву Інститут Лайнуса Полінга. Кожні два роки інститут дає нагороди в 50 000 доларів (на 2007 рік) за дослідження в галузі оздоровчих відкриттів, лікування вітамінів і мінералів, дієтології тощо.

Вшанування
  • Ім'ям Полінга названо астероїд.
  • В Орегоні існує Інститут Лайнуса Полінга, де зберігають рукописи науковця і роблять їх доступними для вивчення і аналізу.
  • Півфігура вченого-хіміка в актовому залі ЛНУ ім. І. Франка, скульптор – Олександр Гав’юк.

Примітки
  1. Вейд Н. Twists in the Tale of the Great DNA Discovery — Нью-Йорк Таймс, 2011.
  2. biography.com // biography.com — 2014.
  3. LIBRIS — 2013.
  4. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. SNAC — 2010.
  6. Linus Pauling, Obituary // The Daily Telegraph / C. Evans — London, Thailand: 1994. — ed. size: 622719 — ISSN 0307-1235; 0307-269X; 1477-3805
  7. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
  8. The Fine Art Archive — 2003.
  9. http://muse.jhu.edu/journals/biography/v019/19.4.article.html
  10. The Vitamin Myth: Why We Think We Need Supplements / J. Goldberg — 2013. — ISSN 1072-7825; 2151-9463
  11. Dunitz J. D. Obituary: Linus Carl Pauling, 28 February 1901 - 18 August 1994 // Biogr. Mem. Fellows R. Soc. / J. T. Stuart — The Royal Society, 1996. — ISSN 0080-4606; 1748-8494
  12. Полінг Л. The Determination With X-Rays of the Structures of Crystals, Dissertation (Ph.D.) — 1925.
  13. Математична генеалогія — 1997.
  14. Паулинг Л. Природа химической связи. — Госхимиздат, 1947

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.