Ізабелла Берд

Ізабе́лла Люсі́ Берд (англ. Isabella Lucy Bird; 15 жовтня 1831 — 7 жовтня 1904) — британська дослідниця XIX століття, письменниця і натуралістка.

Ізабелла Берд
Народилася 15 жовтня 1831(1831-10-15)[1][2][…]
Boroughbridged, Harrogated, Північний Йоркшир
Померла 8 жовтня 1904(1904-10-08)[1][2][3] (72 роки), 7 жовтня 1904(1904-10-07)[4] (72 роки) або 1904[5]
Единбург
Поховання Dean Cemeteryd
Країна  Сполучене Королівство
Діяльність мандрівник-дослідник, письменниця, натураліст, географиня, фотографка
Мова творів англійська[1]
Magnum opus Korea and Her Neighboursd
Членство Королівське географічне товариство[6]
Нагороди

Colorado Women's Hall of Famed (1985)

член Королівського географічного товаристваd

 Ізабелла Берд у Вікісховищі

Біографія

Народилася в Боробриджі, Йоркшир, 15 жовтня 1831 в родині священика, зросла в Таттенхоллі, Чешир. У дитинстві багато хворіла, але з ранніх років відрізнялася тягою до мандрівок. Почала подорожувати, коли їй виповнилося двадцять два роки, відправившись спочатку в Америку до родичів, щоб поправити здоров'я. Свою подорож туди вона описала в анонімній книзі The Englishwoman in America («Англійка в Америці»), опублікованій в 1856 році. Через рік вона поїхала в Канаду, потім до Шотландії.

У 1868 році вона переїхала до сестри на острів Малл, але знову почавши відчувати проблеми зі здоров'ям, покинула Британію в 1872 році.

Її першою подорожжю після 1872 року стала поїздка в Австралію, другою — на Гавайські острови (що описує її друга книга). Потім вона знову вирушила в США, подорожувала по Колорадо і Скелястих горах, а після — в країни Азії: Китаю, Японії і Південно-Східної Азії(відвідала сучасний В'єтнам , Малайзію , Сінгапур).

У 1880 році, коли її сестра померла від тифу, вона вийшла заміж за лікаря Джона Бішопа і повернулася до Британії, але в 1886 році, коли її чоловік помер, а її здоров'я знову погіршилось, вона знову вирушила в подорож — на цей раз як місіонерка в Індію. Пробувши там три роки, в 1889 році вона відправилася в Тибет, а звідти — в Персію, Курдистан та Османську імперію. Її останньою великою подорожжю стала поїздка в 1897 році в Китай і Корею, де вона подорожувала по берегах річок Хуанхе і Янцзи, однак найостаннішою стала подорож в Марокко в 1901 році, де вона проїхала тисячу миль разом з берберами пустелею і горами Атласу і опинилася на прийомі у султана. Вона померла в Единбурзі в 1904 році, плануючи нову поїздку в Китай.

Про майже кожну зі своїх подорожей вона написала книги. Найбільш відомі її роботи: Unbeaten tracks in Japan (1880 2 томи), Journeys in Persia and Kurdistan (1891, 3 томи), Among the Tibetans (1894), Korea and her Neighbours (1898, 2 томи), The Yangtze Valley and Beyond (1899), Chinese Pictures (1900). У 1892 році вона стала першою жінкою-членом Королівського географічного товариства Великої Британії.

Бібліографія
  • Anna M. Stoddart, The Life of Isabella Bird (1906).
  • Luke Gartlan: A complete Craze: Isabella Bird Bishop in East Asia, in PhotoResearcher [Vienna: ESHPh], no. 15, April 2011 (p. 13-26), ISSN 0958-2606
  • Carole Glauber, Isabella Bird Bishop: Korea, the Yangtze Valley, and Beyond, Photo Review, Summer 2002.
  • Ця стаття (розділ) містить текст, взятий (перекладений) з одинадцятого видання «Британської енциклопедії», який перейшов в суспільне надбання .

Примітки
  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Isabella Bird — 2010.
  3. Luminous-Lint — 2005.
  4. Find a Grave — 1995.
  5. Czech National Authority Database
  6. Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 1. — P. 131. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.