Ізе (Хузестан)

Місто знаходиться на північному сході Хузестана, у гірській місцевості західного Загросу, на висоті 824 м над рівнем моря[3]. Ізе розташоване на відстані близько 120 км на північний схід від Ахваза, адміністративного центру остану і на відстані 190 км на північний захід від Ісфагана. У весняно-літній період переважає помірний м'який тип клімату; однак, зими в Ізе одні з найхолодніших в усьому Хузестані. Ізе є значущим регіональним сільськогосподарським центром. Головний продукт — рис. Досить розвинена також гірнича справа.

Барельєф із зображенням релігійних сцен

На 2006 рік населення становило 103 695 осіб[4]; у національному складі переважають бахтіари.

Місто виникло як центр невеликого гірського царства Айяпір (Ayapir), територію якого, було правителі Еламу включили до складу своєї імперії[6][7]. Від еламської епохи дійшли до наших днів низка скельних барельєфів, переважно релігійного змісту. Є також барельєфи, що зображують сцени з життя царського двору. 2008 року, з ініціативи уряду Ірану, барельєфи були запропоновані для внесення до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[8]. Пізніше місто було відоме як Ізадж (Izaj), а також як Маламир (Mālamir). Свою сучасну назву Ізе отримало 1935 року.

Еламський клинопис на барельєфі в Куль-е Фарасі