Ізольт

Її ім'я по-різному подається як Ізольда, Ізольда, Іесульт, Іесольт, Ісод, Ісауд, Ісеут, Ісаут (Старо-французька версія), Ісойд (ірландська), Есилт (валійська), Іеселла (корнуольська), Ізольда (португальська, іспанська), Ісотта (італійська). Найдавніша згадка - роман Беруля 12 століття, згадує її ім’я як Іесеут або Ісеут. Етимологія невизначена. Більшість джерел позв'язують ім'я з давньоверхненемецкими словами ("лід") і hiltja ("битва") [1] [2]. Інші автори виводять його з бриттського Adsiltia - "та, що дивився на" [3] [4].

La Belle Iseult, Вільям Морріс (1858)

Ірландська принцеса, Ізольд Ірландська (також Ізолт Ла Бель або Ізолт Білявка, "Ізольт Ярмарок"), є донькою короля Ірландії Ангіша та королеви Ізольт Старшої. Є головною героїнею поеми "Трістан" Беруля, Томаса Британского і Готфріда Страсбурзького, а також опери Ріхарда Вагнера "Трістан та Ізольда".

Ізольт вперше згадується як молода принцеса, що виліковує Трістана від ран, які він отримав у битві з її дядьком Моргольтом. Коли виявляється ким є Трістан, тікає додому. Коли Трістан повертається в Ірландію, щоб отримати руку Ізольт для свого дядька, короля Марком Корнуольського, вона вже заручена зі злим стюардом, який стверджує, що вбив дракона. Наречений Ізольт демонструє на доказ голову дракона, але Трістан доводить, що це саме він убив його, батьки Ізольт погоджуються відвести Ізольт до Марка. По дорозі до Корнуолла Ізолт і Трістан випадково випивають зілля кохання, приготоване для неї та Марка. Вони безнадійно закохуються і заводять роман, який закінчується, коли Марк виганяє Трістана з Корнуолла.

У віршованій традиції закохані не зустрічаються знову, поки Трістан не опиняється при смерті, але у пізнішій прозі та творах, заснованих на ній, Трістан повертається з Бретані і вони відновлюють стосунки. У цих версіях Марк виявляє набагато менше співчуття, і закохані тікають від його гніву. Ланселот дає їм притулок у своєму маєтку "Радісний сад" і вони беруть участь у багатьох подальших пригодах.

Прозаїчні версії закінчуються тим, що Марк викриває їх стосунки, коли Трістан грає під аркою на арфі для Ізольт. Король заколює свого племінника ножем у спину, а Трістан, на прохання Ізольт, смертельно розчавлює кохану в міцних обіймах перед тим як померти. Одне з ймовірних місць поховання Ізольт - Чапелізод у Дубліні, Ірландія.

Ізольда - Персі Андерсон (1906)

Після того, як король Марк дізнається про таємний роман між Трістаном та Ізолтом, він висилає Трістана до Бретані, заборонивши назавжди повертатися до Корнуолла. Там Трістан потрапляє під опіку Хоелу Бретонського, після отримання серьозного поранення. Він знайомиться і заручується з дочкою Хоела, Ізолт Бланшмейнс (Ізолт "Білі ручки"), тому що вона має таке саме ім'я, як і його колишня кохана, однак вони не оформлюють шлюб через любов Трістана до Ізольди Ірландської.

Під час однієї з пригод у Бретані Трістан зазнає отруєної рани, яку може вилікувати лише Ізольт Ірландська, найдосвідченіший лікар світу. За нею посилають корабель, просячи, щоб її екіпаж прибув з білими вітрилами, якщо Ісолт на борту, і з чорними - якщо її не буде. Ізольт погоджується і корабель мчить додому з білими парусами на щоглах, однак Трістан занадто слабкий, щоб дивитися у вікно і побачити сигнал, тому він просить наречену перевірити його. У хвилину ревнощів Ізолт Білі Ручки каже йому, що вітрила чорні і Трістан вмирає від розпачу. Коли Ізольт Ірландська прибуває до свого коханого і знаходить його мертвим, то горе вбиває її і вона помирає поруч з Трістаном.

Ця послідовність смерті не зберігається у прозі Трістана. І хоча Ізолт Білі Ручки фігурує в деяких нових епізодах, вона ніколи більше не згадується після повернення Трістана в Корнуолл, хоча її брат Кахедін залишається значущим персонажем. Елемент фатальної підміни білих і чорних вітрил подібний до сюжетів з грецької міфології і міг бути запозичений з історії про Егея і Тесея.

• Німецький композитор Ріхард Вагнер склав оперу " Тристан та ізольда" за мотивами оповідання про лицарський роман середньовіччя Готфріда фон Страсбурга "Трістан".
• У "Королівських ідиліях" Теннісона Ізольт зображена менш прихильно. "Вона розпачлива і вимоглива, зневажливо ставиться до Марка і пишається Трістрамом, люблячи і ненавидячи нераціонально і нерівномірно" [5].
• Меф'ю Арнольд у своїй поемі 1852 року "Трістрам та Ізольт" зосереджує увагу на Ізольді Бретанській в контексті вікторіанського культу домашнього життя [6].
• В екранізації 2006 року "Трістан та Ізольда»" Ізольду Ірландську зіграла Софія Майлз.
• Ізольду плутають з Мінервою у фільмі 1960 року Жана Кокто "Заповіт Орфея2.
• Автор, науковець та історик Розалінда Майлз написала трилогію фантастичних романів, заснованих на романтиці Ізольт - "Ізольда: Королева Західного острова" (2002), "Покоївка - білоручка" (2005) та "Леді моря" (2005).
• У британському історичному художньому телесеріалі "Останнє королівство", знятого за мотивами серії романів Бернара Корнуелла "Саксонські історії" Ізольду зіграла ірландська актриса Чарлі Мерфі [7]. В цьому серіалі Ізольт зображена , як дівчина, родом із Кернову чи Корнуолу (сучасний Корнуол) [8].

• Мабіногіон
• Король Артур
• Валлійські тріади
• Лугнасад
• Смерть Артура

• Ронан Коглан «Ілюстрована енциклопедія легенд про Артура», Нью -Йорк, 1993.
• Норріс Дж. Лейсі (редактор) The New Arthurian Encyclopedia, New York: Garland, 1996.