Іллєнко Олена Вадимівна

Олена Іллєнко
Ім'я при народженні	Олена Вадимівна Іллєнко
Народилася	26 січня 1965 (57 років); Київ, Українська РСР, СРСР
Національність	українка
Діяльність	кіноакторка
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
	Нагороди та премії

Олена Вадимівна Іллєнко (нар. 26 січня 1965, Київ, УРСР) — радянська, українська кіноакторка.

Життєпис

Народилася 1965 р. в родині кінематографістів — кінорежисера і кінооператора В.Г. Іллєнка та режисера Е.І. Іллєнко.

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1986, акторський факультет, майстерня О. Баталова).

Працює на Національній кіностудії ім. О. П. Довженка.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Фільмографія

Знялась у фільмах:

«Свято печеної картоплі» (1976),
«Кожен мисливець бажає знати...» (1985, дівчина-механік),
«Крижані квіти» (1986, Марина),
«Віч-на-віч» (1986),
«Переможці» (1986, радистка),
«Наближення до майбутнього» (1986),
«Солом'яні дзвони» (1987, подруга фотографа),
«Захисту не потребую» (1987, Ольга),
«Повернення» (1987, т/ф),
«Суд в Єршовці» (1987),
«Загін особливого призначення» (1987),
«Мистецтво подобатися жінкам» (1988, Марія),
«Зона» (1988),
«Передай далі...» (1988),
«Дорога крізь руїни» (1988, т/ф, дівчина біля автомату),
«Помста» (1988, Таня),
«Фантастичні історії» (1988),
«На прив'язі у злітної смуги» (1989, т/ф, Таня),
«Поїзди без посмішки» (1989),
«Етюди про Врубеля» (1989),
«Далі польоту стріли» (1990, т/ф, Галя),
«Буйна» (1990),
«Капітан Крокус і Таємниця маленьких змовників» (1991, міністр пропаганди),
«Останній бункер» (1991, Таня),
«Господи, прости нас грішних» (1992),
«Тарас Шевченко. Заповіт» (1992, т/с, 1-3 серії),
«Геллі і Нок» (1995, Геллі) та ін.

Література

Молоде кіно України. Вип. 2-й. К., 1991. — С.12—13.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.