Іллєнко Вадим Герасимович
Вади́м Гера́симович Іллє́нко (3 липня 1932, Новомосковськ — 8 травня 2015[3]) — український кінооператор, кінорежисер. Народний артист України (2000). Заслужений діяч мистецтв Абхазії (1971). Лауреат Державної премії України ім. О. Довженка за фільм «За двома зайцями» (1999).
| Вадим Герасимович Іллєнко | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Ім'я при народженні | Іллєнко Вадим Герасимович | |||
| Народився |
3 липня 1932 Новомосковськ Дніпропетровської області | |||
| Помер |
8 травня 2015 (82 роки) Київ, Україна | |||
| Поховання | Совське кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Громадянство |
 СРСР,  Україна | |||
| Діяльність | кінооператор, кінорежисер, сценарист, оператор-постановник | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |||
| Роки діяльності | 1956–2009 | |||
| IMDb | ID 0407943 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 Народний артист України (2000)[1]  Заслужений діяч мистецтв УРСР (1978)Державна премія України імені Олександра Довженка (1999)[2]  | ||||
|
| ||||
Життєпис
Народився 3 липня 1932 р. у місті Новомосковськ Дніпропетровської області в родині інженера-будівельника. Брат кінорежисерів Михайла та Юрія Іллєнків. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1955). З 1955 р. працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.
Фільмографія
Як оператор зняв кінокартини:
- «Мандрівка в молодість» (1957, у співавт. з В. Орлянкіним i В. Філіпповим),
- «Військова таємниця» (1958),
- «Олекса Довбуш» (1960),
- «Іду до вас»
- «За двома зайцями» (1961),
- «Мовчать тільки статуї» (1962),
- «Вечір на Івана Купала» (1968),
- «Поштовий роман» (1969),
- «Весілля» (1973),
- «Там вдалині, за рікою» (1975),
- «Свято печеної картоплі» (1976),
- «Чоботи всмятку» (1977, т/ф),
- «Незручна людина» (1978, т/ф),
- «Школа» (1980, т/ф, 3 с, Одеська кіностудія),
- «Три гільзи від англійського карабіна» (1982),
- «В лісах під Ковелем» (1984),
- «Івін А.» (1990),
- «Цвітіння кульбаби» (1992)
- «Гетьманські клейноди» (1993) та ін.
Як режисер поставив стрічки:
- «Повернення Вероніки» (1964, у співавт.),
- «Над нами Південний хрест» (1965, у співавт.),
- «Зозуля з дипломом» (1971),
- «У синьому небі посію ліс» (1986),
- «Передай далі…» (1988),
- «Останній бункер» (1990),
- «Геллі і Нок» (1995, співавт. сцен., реж. і опер.).
Нагороди
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями. Член Національної спілки кінематографістів України.
Примітки
- Указ Президента України від 13 грудня 2000 року № 1333
- Іллєнко Вадим Герасимович — Державні нагороди України. Кавалери та лауреати 2006—2009 (I, II та III том)[недоступне посилання з лютого 2019]
- Помер український кінематографіст Вадим Іллєнко // ZAXID.NET, 8 травня 2015
Література
- Кинословарь: В 2-х т. Т.2. М., 1970. — С.1098;
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.65;
- Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.149;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С.277;
- Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С.275;
- Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.194;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.550;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.180.
Посилання
- Вадим Іллєнко на сайті DzygaMDB
- Іллєнко Вадим Герасимович — Державні нагороди України. Кавалери та лауреати 2006—2009 (I, II та III том)[недоступне посилання з лютого 2019]
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.