Ільїне
Ільїне — село в Україні, у Бердянському районі Запорізької області. Населення становить 304 осіб (1 січня 2015)[2]. Орган місцевого самоврядування — Ільїнська сільська рада.
село Ільїне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Запорізька область |
Район/міськрада | Бердянський район |
Рада | Ільїнська сільська рада |
Основні дані | |
Засноване | 1820 |
Перша згадка | 1820 (202 роки) |
Населення | 316 (2001)[1] |
Площа | 1,61 км² |
Густота населення | 196,27 осіб/км² |
Поштовий індекс | 71244 |
Телефонний код | +380 6140 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°01′00″ пн. ш. 36°05′56″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
116 м |
Водойми | р. Чокрак (притока Юшанли) |
Відстань до районного центру |
30 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 71244, Запорізька обл., Чернігівський р-н, с. Ільїне, вул. Миру, 13 |
Карта | |
Ільїне | |
Ільїне | |
Мапа | |
Географія
Село Ільїне знаходиться на лівому березі річки Чокрак, вище за течією примикає селище Красне, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Олександрівка. Річка в цьому місці пересихає. Поруч проходить автомобільна дорога Н30.
Історія
Довоєнна
У 1820 році село засноване під назвою Шардау німцями-колоністами, потім перейменовувалося в Порденау, Марієнталь. У 1820 році сюди прибуло з Прусії 17 сімей менонітів, а в 1821 році ще 4 сім'ї. До 1851 року в колонії було насаджено 72432 дерев. Колонія швидко розвивалася й у 1864 році в 58 дворах проживало 411 мешканців, функціонувало сільське 4-класне училище, працювало 17 повних, 6 половинних, 36 малих господарств.
У 1908 році в селі проживало 444 жителів, працював вітряк, магазин. У результаті революції багато жителів загинуло й частина емігрувала. Під час сталінських репресій 1930-х років репресовано 38 осіб.
У 1930 році в селі утворили колгосп, у період розкуркулення розорено 8 господарств. На початку сталінсько-гітлерівської війни все доросле німецьке населення було репресовано. З наближенням фронту всі сім'ї менонітів було репресовано й відіслано в Сибір або Казахстан. У роки війни сюди переселилися жителі навколишніх сіл та втікачі з Донбасу. На фронтах воювало 8 жителів села, 3 з них загинуло.
Післявоєнна
Після війни село відбудовується. У 1958 році перейменоване в село Панфілівка. У 1962 році було утворено радгосп «Панфілівський», який спеціалізувався на вирощуванні овець та зернових культур. Поголів'я овець складало 27,1 тисяч. Збудовано сучасні будинки, ферми, господарські споруди, школу, дитсадок, будинок культури та ін.
Населення
Мова
українська мова | російська | молдовська | білоруська | болгарська |
---|---|---|---|---|
86.08 % | 12.97 % | 0.32 % | 0.32 % | 0.32 % |
Економіка
- «Панфілівський», радгосп (ліквідований у 2000 році).
Об'єкти соціальної сфери
- Школа.
- Дитячий садочок.
- Клуб.
- Фельдшерсько-акушерський пункт.
- Бібліотека
Відомі люди
- Ільїн Віталій В'ячеславович (1991—2014) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, загинув під Іловайськом.
Примітки
Посилання
Джерела
- Єременко, М. Край шляху Муравського: Нариси з історії Чернігівського району. — Запоріжжя : Лана-друк, 2006. — 436 с.