Імператорська Віленська медико-хірургічна академія

Академія веде свої початки від утвореного 1644 року факультету медицини Академії та університету віленського Товариства Єзуїтів у Вільні (заснованого у 1579 році королем Стефаном Баториєм). Але фактично медичний факультет запрацював лише з 1781 року з реформою навчального закладу в Головну школу Великого князівства Литовського як Медична колегія.

Після третього поділу Речі Посполитої Велике князівство Литовське стало частиною Російської імперії, а Головна школа в 1803 році згідно з актом імператора Олександра І була реорганізована в Імператорський Віленський університет з чотирма факультетами: фізико-математичним, морально-політичним (з богослов'ям), філологічним (відділення словесних наук і образотворчих мистецтв) та медичним. Нараховувалось 32 кафедри, викладалося 55 предметів. Університету належав ботанічний сад, анатомічний музей, клініка, фізична і хімічна лабораторії, бібліотека в 60 тисяч томів.

Участь студентів у нелегальних патріотичних організаціях (Товариство філоматів, товариство філаретів тощо), а згодом діяльність студентів та викладачів під час Листопадового повстання призвели до закриття університету. Медичний факультет був реорганізований в Медично-хірургічну академію (240 студентів).

Заснована замість медичного факультету закритого в 1832 році Віленського університету, академія готувала фахівців з медицини, ветеринарії та фармації. Тривалість навчання становила від трьох до п'яти років.

В академії працювало 15 професорів і 10 ад'юнктів. Серед професорів були відомі вчені та медики різних спеціальностей Анджей Снядецкий, Адам Фердинанд Адамович, Фелікс Римкевич, Вацлав Пелікан (1832-1833), Едвард Ейхвальд, Юзеф Коженьовський, Іван Леонов та інші.

Ректорами (президентами) були: Миколай Мяновський (1832—1833), Томаш Кучковський (1833—1840), Юзеф Мяновський (1840—1842).

У перший рік роботи академії налічувалося 580 студентів, в 1833 році — 642. закінчив академію близько 700 осіб. У ній було захищено 20 докторських дисертацій з медицини.

Академії належали клініки акушерства, хірургії та терапії (кожна з них на 20 ліжок), лікарня для студентів і працівників академії, ветеринарна лікарня, анатомічний, хімічний, фізичний, зоологічний та інші кабінети, ботанічний сад, аптека, бібліотека; в бібліотеці до 1842 року нараховувалося близько 20 тисяч книг.

Імператорським указом від 27 квітня 1840 року наказано:

«…Виленскую медико-хирургическую академию передать из министерства внутренних дел в министерство народного просвещения.»

Височинним рескриптом на ім´я Міністра народної освіти 29 квітня 1840 року було наказано:

«…Вам предоставлено сделать распоряжение о присоединении этой академии по преобразовании ея в медицинский факультет к Университету святого Владимира, когда довершится воздвигаемое в Киеве для него здание[1].»

Академія разом з фондами ліквідованого Імператорського Віленського університету та Волинського ліцею стали основою новозаснованого Імператорський університет Святого Володимира в Києві. Його Медичний факультет був створений саме шляхом реорганізації академії.

Після Революції на базі медичного факультету був створений Київський інститут охорони здоров'я (нині Національний медичний університет імені О. О. Богомольця). Бібліотека ВМХА в кількості 7953 од. зберігається у зібраннях НБУВ[2].