Волинський ліцей
Волинський ліцей (інші назви — Кременецький ліцей,[1][2] Вищий волинський ліцей, Кременецько-Волинський ліцей) — навчальний заклад у місті Кременець (нині — Тернопільська область). Важливий польський культурний осередок.[1]
| Волинський ліцей | |
|---|---|
 | |
| Тип | ліцей |
| Країна | Україна |
| Розташування | Кременець |
| 50°07′ пн. ш. 25°43′ сх. д. | |
| Засновано | 1819 |
| Закрито | 1831 |
| |
 Волинський ліцей у Вікісховищі | |
Відомості
У 1819 році Вищу волинську гімназію перейменували на ліцей із збереженням колишньої програми навчання. За задумом Тадеуша Чацького, ліцей у Кременці мав стати навчальним закладом університетського рівня — «Волинськими Афінами». Спеціально придбали у Варшаві особисту бібліотеку останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського. Надалі бібліотека постійно поповнювалася; до 1831 року в ній нараховувалося 34 378 томів. На пожертування меценатів придбано нумізматичний кабінет, колекцію мінералів, оснащення для астрономічної та фізичної лабораторій. При ліцеї існувала власна метеорологічна станція з мережею метеопунктів при повітових училищах.
Тадеуш Чацький багато зробив, щоб залучити у ліцей видатних викладачів з Кракова, Вільно, Варшави, Відня. Серед них — Йоахим Лелевель — значний польський вчений та громадський діяч, Олександр Міцкевич — брат поета Адама Міцкевича, Евзебіуш Словацький — батько іншого польського поета Юліуша Словацького та ін. З Австрії приїхав професор ботаніки та зоології В. Бессер, дійсний член Віденської Академії мистецтв Йозеф Пічман.
Учнями ліцею здебільшого були діти дрібної шляхти та міщан (поляки, українці, євреї). Найбідніші мали право розраховувати на стипендію. Серед вихованців ліцею були літератори Маврицій Гославський, Томаш Олізаровський, Тимко Падура та ін.
У 1821 році з 600 студентів було тільки 34 українці.[1]
У 1833 році за участь студентів ліцею в польському повстанні 1831 року за наказом російського царя Миколи I ліцей було ліквідовано. Бібліотеку, нумізматичний кабінет, колекцію картин, гравюр та скульптур було конфісковано і передано новоствореному імператорському університетові Святого Володимира у Києві. Рослини з ботанічного саду і наукові прилади теж було перевезено до Києва. В будинках ліцею було розташовано православну Волинську духовну семінарію.
Ліцей у польські часи
На початку 1920-х, коли Кременець опинився у складі Польщі, на основі указу Юзефа Пілсудського в старовинних спорудах було відкрито комплексний навчальний заклад під назвою Кременецький ліцей пол. Liceum Krzemienieckie. Сюди входили загальноосвітня школа, гімназія, середня рільнича школа, кілька професійно-технічних училищ, учительська семінарія, що була реорганізована згодом у так званий «педагогіум». 1937 року при ліцеї відкрили Музей землі Кременецької імені Віллібальда Бессера. Певний час у навчальному закладі працював відомий художник Владислав Ґалімський. Тут починалася творча біографія фотомайстра світової слави Генрика Германовича.
Ліцей за радянської влади
Восени 1939 року ліцей закрили, а вже весною наступного року тут було відкрито Кременецький учительський інститут (нині Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка), який мав чотири факультети.
Костел за часів СРСР використовувався як спортивне приміщення навчального закладу.
Ліцей за часів відновлення Незалежності України
Відомі люди
Викладачі
Випускники
- Бжозовський Зенон
- Ворцель Станіслав пол. Stanisław Gabriel Worcell; (1799—1857) — польський революційний демократ, соціаліст-утопіст. Учасник Польського повстання 1830—31;
- Глембовський Петро (1799—1868, м. н. і см. невід.) — педагог, перекладач, математик, географ. Член Російського географічного товариства (1845); радник при дворі імператора Миколи І[4];
- Юзефа Дашкевич-Губицька (1915 — 1988) — польська ентомолог, диптеролог;
- Єловіцький Миколай (1794—1867) — польський письменник;
- Ернест Маліновський (1818- 1889) - польський інженер, проектант і будівничий Трансандійської залізниці
- Падура Тимко (1801—1871) — польсько-український поет, композитор та торбаніст. Автор відомої польсько-української пісні Hej, sokoły (Гей, соко́ли);
Див. також
Примітки
- Крем'янецький Ліцей… — С. 1169.
- Шкільництво на Україні // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т. 10. — С. 3858.
- Гуцал П. Бартошевич Домінік // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 87. — ISBN 966-528-197-6.
- Мельничук Б., Панчук І. Хлембовський Петро // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 548. — ISBN 978-966-528-279-2.
Джерела
- Даниляк П. Тадеуш Чацький та його роль у розвитку освіти на Правобережній Україні // Український історичний журнал // К., № 2 (485) за березень-квітень 2009. — С. 51-66. — ISSN 0130-5247.
- Крем'янецький Ліцей // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.. — Т. 3. — С. 1169.
- Собчук В. Д. Кременецький ліцей // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 315. — 560 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- Собчук В. Д. Кременецький ліцей // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — С. 279. — ISBN 978-966-02-7305-4.
- Spis nauczycieli… pod red. Zygmunta Zagórowskiego. — S. 61—65. (пол.)
Посилання
- Офіційний сайт Кременецького ліцею імені Уласа Самчука.
- Єзуїтський колегіум // Сайт міста Кременець.
- Коляденко С. Кременецький ліцей у системі освіти Волині (ХІХ – 30-ті рр. ХХст.) http://eprints.zu.edu.ua/4339/1/MONOGRAFIJA_А4.pdf