Інаурі Олексій Миколайович

Олексій Миколайович Інаурі (12 травня 1908(19080512), місто Горі, тепер Грузія — 23 червня 1993, місто Тбілісі, Грузія) — радянський військовий діяч та діяч органів державної безпеки, міністр внутрішніх справ Грузинської РСР, голова КДБ при РМ Грузинської РСР, генерал-полковник (27.10.1967). Член Бюро ЦК КП Грузії. Герой Радянського Союзу (7.05.1985). Депутат Верховної Ради СРСР 4—11-го скликань.

Інаурі Олексій Миколайович
груз. ალექსი ნიკოლოზის ძე ინაური
Ім'я при народженні груз. ალექსი ინაური
Народився 12 травня 1908(1908-05-12)
Ґорі, Тифліська губернія, Російська імперія
Помер 23 червня 1993(1993-06-23) (85 років)
Тбілісі, Грузія
Поховання пантеон Сабуртало
Громадянство  СРСР
Національність грузин
Діяльність політик
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Учасник німецько-радянська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди



Життєпис

Народився в родині робітника-каретника.

З травня 1924 року працював чорноробом-вантажником, з травня 1925 року — молотобійцем на консервному заводі в місті Горі. Одночасно в 1926 році закінчив вечірній курс школи-дев'ятирічки.

У липні 1926 року переїхав до Тифлісу, де працював молотобійцем та токарем вагонного депо.

З серпня 1927 року служив у Червоній армії. У квітні 1931 року закінчив Північно-Кавказьку кавалерійську школу гірських національностей в Краснодарі. Під час навчання у березні — квітні 1930 року брав участь у придушенні антирадянського повстання в Карачаєвській автономній області.

З квітня 1931 року — командир взводу, потім ескадроном 16-го кавалерійського полку 3-ї кавалерійської дивізії Українського (Київського) військового округу.

Член ВКП(б) з травня 1932 року.

З жовтня 1936 року — начальник полкової школи 14-го, потім 16-го кавалерійського полку 3-ї кавалерійської дивізії. З грудня 1938 року — в.о. помічника командира кавалерійського полку із стройової частини. З лютого 1940 року — помічника командира 158-го кавалерійського полку 3-ї кавалерійської дивізії із стройової частини.

З квітня 1941 року командував 99-м кавалерійським полком 3-ї кавалерійської дивізії Київського особливого військового округу (з чрвня 1941 року — 5-го кавалерійського корпусу 6-ї армії). Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. З 16 січня до 30 липня 1942 року командував 34-ю кавалерійською дивізією (5-й кавалерійський корпус, 37-а армія, Південний фронт).

У серпні 1942 — лютому 1946 року — командир 1-ї кавалерійської дивізії (15-й кавалерійський корпус, Закавказький фронт). Дивізія розташовувалась в Ірані (управління в місті Тавриз) та забезпечувала охорону комунікацій, за якими в СРСР через Іран постачалия вантажі по ленд-лізу.

З лютого 1946 до квітня 1948 року навчався у Вищій військовій академії імені Ворошилова.

У квітні 1948 — грудні 1951 року — командир 18-ої механізованої дивізії 9-го стрілецького корпусу Групи радянських окупаційних військ у Німеччині.

У грудні 1951 — лютому 1953 року — командир 9-го стрілецького корпусу Групи радянських окупаційних військ у Німеччині.

У лютому — липні 1953 року — командир 3-го гірничострілецького Карпатського корпусу Прикарпатського військового округу (в місті Ужгороді).

20 липня 1953 — 26 березня 1954 року — міністр внутрішніх справ Грузинської РСР.

26 березня 1954 — 2 грудня 1988 року — голова Комітету державної безпеки (КДБ) при РМ Грузинської РСР.

З грудня 1988 року — у відставці в Тбілісі.

Помер 23 червня 1993 року в Тбілісі, проте за деякими версіями Олексій Інаурі був убитий. Похований на цвинтарі Сабуртало в Тбілісі поряд із дружиною.

Військові звання

Нагороди

Примітки

    Джерела
    This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.