Індо-пакистанська морська війна

Індо-Пакистанська морська війна (англ. Indo-Pakistani Naval War) — серія морських боїв між індійським і пакистанським флотом під час Індо-Пакистанської війни 1971 року.

Хід конфлікту

Спочатку військово-морські сили Індії були залучені з метою замкнути кільце навколо Східного Пакистану і не допустити прибуття підкріплення для пакистанських збройних сил, які опинилися сам на сам проти повсталих жителів провінції і підтримали їх індійських військ. Після успіху індійського флоту в створенні блокади навколо бунтівної пакистанської провінції, ВМС Індії були спрямовані до узбережжя Західного Пакистану, де і відбулися найважливіші морські бої цієї війни. Найперша операція отримала назву операція «Трайдент», в якій індійці здобули переконливу перемогу, слідом за нею стався ще один бій — операція "Пітон". Після цієї битви флот Західного Пакистану зазнав поразки й індійці стали обстрілювати з моря фінансову столицю країни - Карачі. ВМС Індії не грали життєво важливу і неодмінна роль під час індо-пакистанської війни 1965 року, оскільки вона була більш зосереджена на суші. 7 вересня флотилією ВМС Пакистану під командуванням комодора С.M. Анвара провели бомбардування радіолокаційної станції ВМС Індії за 200 миль (300 км) на південь від пакистанського порту Карачі. Це була один з найбільш значних операцій 1965 року. Ця успішна операція спонукала ВМС Індії, щоб пройти швидку модернізацію і розширення. Отже, індійський бюджет ВМС виріс з 350 мільйонів до 1,15 млрд доларів. ВМС Індії були доповнені додаванням ескадри підводних човнів з придбанням шести ракетних кораблів з Радянського Союзу. Коли почалася криза між Сходом і Заходом Пакистану, індійські збройні сили втрутилися, отже, почали визвольну війну Бангладешу.

Операція «Трайдент»

3 грудня 1971 року пакистанське керівництво вирішило нав'язати Індії війну на два фронти, пакистанські війська почали наступ уздовж західного кордону з Індією. Через кілька годин після початку військових дій, індійський флот приступив до виконання операції «Трайдент» (кодове ім'я операції для першої атаки на Карачі). Частина індійського флоту, що складається з трьох ракетних катерів проєкту "205", в супроводі двох протичовнових патрульних кораблів перегрупувалася від Окхі й висунулася в напрямку Карачі. 4 грудня 1971 року о 21:50 за місцевим часом, дана група була вже в 70 морських милях на північний захід від Карачі. Незабаром після цього індійські кораблі були виявлені пакистанськими. Індійці завдали несподіваний удар. Пакистанський есмінець «Хайбер» і тральщик «Мухафіз» були потоплені. Інший пакистанський есмінець «Шах Джахан» зазнав значних руйнувань. З 270 членів екіпажу «Хайбера» врятувалося лише 70. Потім індійські кораблі завдали ракетного удару по паливних резервуарах в Карачі. В результаті частина резервуарів була знищена, операція «Трайдент» мала шалений успіх, усі кораблі ВМС Індії безнапасно повернулися додому без будь-яких ушкоджень. Також 4 грудня був потоплений пакистанський підводний човен «Газі», що мав завдання атакувати флагман індійського флоту — авіаносець «Вікрант». У ніч на 4 грудня підводний човен намагалася виставити міни поблизу індійської бази у Вішакхапатнаме, однак близько опівночі після виявлення її перископа була атакована старим індійським есмінцем «Раджпути», який закинув дві глибинні бомби. Через деякий час (о 00.15 4 грудня) на ПЛ стався катастрофічний внутрішній вибух і човен затонув з усім екіпажем.

Операція «Пітон»

У захваті від успіху операції «Трайдент», командувач ВМС Індії склав інший план наступальної операції під кодовою назвою «Пітон». Попри погану погоду і хвилювання, індійська група кораблів, що складається з ракетного катера «Вінаш» і двох багатоцільових фрегатів, почала атаку на Карачі в ніч з 8 на 9 грудня. «Вінаш» підійшов близько до берега Карачі й випустив чотири ракети, перша з яких вразила паливні резервуари на узбережжі, решта три потрапили в торгові судна. Більше ніж 50 відсотків усіх запасів палива в Карачі були знищені. Операція «Пітон» завершилася успішно .9 грудня 1971 року в Аравійському морі пакистанський підводний човен «Хангор» торпедував індійський фрегат «Кукри». Інцидент став першою і досі єдиною результативною атакою, виробленою дизельно-електричним підводним човном після Другої світової війни. На борту атакованого корабля загинуло 19 офіцерів і 193 матроси (9 офіцерів і 93 матроси врятувалися).

Підсумок війни

Дії на морі під час індо-пакистанського конфлікту 1971 року продемонстрували передчасність відмови від розміщення на кораблях ствольної артилерії великих калібрів (понад 100-127 мм). Вона виявилася найдешевшим засобом боротьби з береговими об'єктами й при цьому не менш ефективним ніж керовані корабельні ракети. Було також підтверджено, що підводні човни продовжують залишатися надійною морською зброєю, так само як некеровані торпеди та «традиційні» глибинні бомби.

Примітки

1.http://bidi.vesti.in.ua/re_Індо-па%D0истанська+морська+війна[недоступне посилання з листопадаа 2019] 2.Clodfelter M. Warfare and armed conflict. V. 2. Р. 1100. 3. ВОЕННАЯ ЛИТЕРАТУРА — [Военная история] — Доценко В. Д. Флоты в локальных конфликтах второй половины XX века

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.