Інґеборґа Норвезька

Походила з династії норвезьких Інглінгів. Старша донька Гокона V, короля Норвегії, та Евфемії Рюгенської. Народилася у 1301 році. Незабаром була оголошена спадкоємицею престолу. У 1302 році вона вперше була заручена з Маґнусом, сином Біргера I, короля Швеції. Проте згодом заручини були скасовано.

У 1305 році була заручена з іншим представником шведських Фолькунгів — Еріком Маґнусоном, герцогом Седерманландським, братом короля Біргера I. Шлюб відбувся у 1312 році в Осло (разом з весіллям Інґеборґи, короля Ейріка II, з Вальдемаром Маґнусоном Фолькунґом).

Після загибелі чоловіка у 1317 році разом із своєю кузиною Інґеборґою уклала союз з Хрістофером, герцогом Галланда (майбутнім королем Данії). Після цього об'єдналася з повсталими на чолі з Матсом Кеттільмундсоном. Своєї резиденцією обрала замок Варберг.

У 1319 році після оголошення її сина Магнуса новим королем Швеції та Норвегії стає регентшею в цих королівствах. Водночас Інґеборґа отримала титул герцогині. Але регентша все ж мала певну владу. Так, у 1320 році вона звільнила місто Ригу від боргів перед королем Швеції, що викликало невдоволення знаті. Також посилився вплив коханця регентші данця Кнута Порса. Все це спричинило конфлікт з дротсом Матсом Кеттільмундсоном, якого у 1322 році було звільнено й переведено до Фінляндії.

Втім владу в Швеції опинилася в руках нового ріксдротса Кнута Йонсона, в Норвегії — Ерлінга Відкунсона. Але Інгеборга намагалася чинити їм спротив. Особливо вона намагалася здобути зовнішній успіх. Інґеборґа Норвезька влаштувала шлюб з доньки з герцогом Мекленбурга. За умовами шлюбної угоди в Кальмарі Мекленбург, Гольштейн, Саксонія та Рендсбург повинні були допомогти королю Швеції у збереженні в своїй власності області Сконія.

Також Інґеборґа взяла значний кредит у вільного міста Штральзунд в обмін на вільну торгівлю цього міста зі Швецією та Норвегією. За цих умов регентша наказала у 1322 році зайняти Сконію, що спричинило війну з Данією. Втім Швеція не отримала очікувальної підтримки від союзників. Поразка спричинила падіння впливу Інгеборги, проти неї виступила державна рада. Після остаточної поразки шведських військ у Сконії у 1323 році регентша погодилася з вимогами регентської ради, за яким усі угоди Інґеборґи Норвезької скасовуються. Також вона відмовилася від деяких замків та маєтностей. Ці обмеження впливу Інгеборги встановила регентська влада Норвегії.

У 1326 та 1327 роках була позбавлена посади регента у Швеції та Норвегії відповідно.

21 червня 1327 року Інґеборґа вийшла заміж за коханця Кнута Порса, який став герцогом Галланду. У 1329 році її чоловіка зроблена герцогом Естланду. У 1330 році вдруге стала удовою. У 1336 році була присутня на коронації сина Магнуса IV.

У 1341 році підтримала війну Генріха й Гласу, графів Гольштейн проти Вальдемара, герцога Шлезвігу, Йогана Гольштейна та Ганзи.

У 1350 році успадкувала герцогство Галланд після смерті синів Гокона та Кнута від мору (Чорної смерті). Померла у 1361 році.