Іоанна Хмелевська

Іоанна Хмелевська народилась 2 квітня 1932 року у Варшаві у сім'ї директора банку Яна Беккера (1906—1983) і Яніни Конопацької (1909—1993). Вихованням майбутньої письменниці займалися здебільшого жінки — бабуся та дві тітки, Тереса і Люцина. Остання мала особливий вплив на формування світогляду майбутньої письменниці — Люцина працювала журналісткою.

У 1939 році, коли Польщу окупував Третій Рейх, Хмелевська була змушена покинути навчання у школі. Шкільну програму Іоанна спочатку засвоювала разом із тіткою Люциною, а у 1943 році її віддали до інтернату при монастирі Воскресіння Господнього у Варшаві. Після закінчення гімназії, вже у повоєнній Польщі, Хмелевська вступила на Архітектурний факультет Варшавської політехніки.

Хмелевська ніколи не вважала, що з неї вийде видатний архітектор. Одного разу, коли вона була у Франції, письменниця побачила невеличку капличку в Орлі і зрозуміла: їй такого ніколи не створити.

У 60-х роках Іоанна Хмелевська полишає основну професію і починає заробляти письменницькою працею. Перший її роман «Клин клином» був написаний в 1964 році. Саме цей роман став справжнім проривом у творчості письменниці. Всього в «арсеналі» Хмелевської понад 60 книг[2]. Здебільшого це іронічні романи, є також публіцистичні твори, і «Автобіографія» в семи частинах.

3 травня 2004 року нагороджена Офіцерським хрестом Ордена Відродження Польщі[3].

Офіційно пані Іоанна виходила заміж один раз — у 18-річному віці за старшого за неї на три роки чоловіка на ім'я Станіслав. У цьому шлюбі Іоанна народила двох синів — Єжи (нар. 1951) і Роберта (нар. 1956).

Єжи навчався в університеті радіо та електроніки у Варшаві, після чого поїхав на заробітки до Алжиру. Повернувшись до Польщі, певний час займався вирощуванням печериць. Мати із задоволенням допомагала йому у цій справі. Двічі одружений, має доньку Кароліну.

Роберт також був заробітчанином у Алжирі, також двічі одружений. Нині з донькою та дружиною проживає у Канаді. Має доньку Моніку, спеціаліста в галузі ІТ, заміжня за однокурсником, проживає в Торонто. Багато часу разом із бабусею Іоанною подорожувала до Франції та гостювала у Польщі.

Пані Іоанна дуже любила відпочивати у Франції — здебільшого у водолікарнях на узбережжі Бретані. Письменниця також мала чимало захоплень: забіги, брідж, колекціонування марок та бурштину, виготовлення намиста, ворожіння на картах, виготовлення композицій з сухих трав. Пані Іоанна також чудово стріляла, вишивала, вправно кермувала, обожнювала кицьок.

Пані Іоанну чудово знали за її пристрасть до гри у карти. Сама письменниця неодноразово жартувала, що в карти навчилась грати раніше, ніж розмовляти.

Померла Іоанна Хмелевська 7 жовтня 2013 року в рідній Варшаві на 82-му році життя. Похована на Повонзківському цвинтарі[4][5].

Іоанна Хмелевська — володар численних літературних премій, зокрема Премії Голови Ради Міністрів за творчість для дітей та юнацтва (1989), дворазовий лауреат премії «АО ЕМПіК» — найбільшої у Польщі мережі продажу медіа-носіїв (2000, 2001).

• 1966 — Ліки від кохання/Lekarstwo na milosc, Польща, за романом «Клин клином», чорно-білий, у ролі Іоанни — Калина Єндрусік.
• 1979 — Вкрадена колекція/Skradziona kokekcja, Польща, за романом «Клята спадщина».
• 1999 — Що сказав небіжчик/Что сказал покойник (телесеріал), Росія, за однойменним романом. У ролі Іоанни — Марта Клубович, у ролі Аліції — Ева Шикульська, а також — Олег Табаков, Олег Басілашвілі, Олексій Булдаков та інші.
• 2003 — Пан або пропав/Пан или пропал, (телесеріал), Росія, за романом «Усе червоне». У ролі Іоанни — Олена Сафонова, у ролі Аліції — Лариса Удовіченко, а також — Віталій Соломін, Тетяна Кравченко, Марина Могилевська, Аліка Смєхова та інші.
• 2011 — Samo niebo (телесеріал), Польща, за романом «Корова царя небесного».

• Біографія Іоанни Хмелевської: http://ria.ru/spravka/20131007/968387231.html (07.10.2013)

• Хмелевська // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.