Іоанн (Левицький)
Іоанн (в миру Іоанникій Левицький; 7 (19) січня 1857, Київська губернія — (?) 18 січня 1923) — український релігійний діяч обновленства, до 1922 — єпископ Російської православної церкви, єпископ Кубанський та Краснодарський.
| Архієпископ Іоанн | ||
.jpg.webp) | ||
| ||
|---|---|---|
| вересень 1921 — грудень 1921 | ||
| ||
| 12 жовтня 1916 — 18 червня 1919 | ||
| Наступник: | Антоній (Храповицький) | |
| ||
| 25 грудня 1907 — 12 жовтня 1916 | ||
| Наступник: | посада заснована | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Іоаникій Левицький | |
| Народження: | 7 (19) січня 1857 Україна Київська губернія | |
| Смерть: | 18 січня 1923 (65 років) Катеринодар, Кубань | |
| Чернецтво: | 18 червня 1892 | |
| Єп. хіротонія: | 3 лютого 1908 | |
|
Нагороди: | ||
  | ||
Життєпис
Народився в сім'ї паламаря.
1880 — закінчив Київську духовну семінарію.
21 травня 1881 рукопокладений у священика.
1889 — поступив до Київської духовної академії.
18 червня 1892 — пострижений у чернецтво.
1893 — закінчив академію зі ступенем кандидата богослов'я і призначений наглядачем Донського духовного училища у Москві.
1895 — інспектор Олонецької духовної семінарії.
1896 — переміщений до Саратовської духовної семінарії.
29 листопада 1900 — ректор Астраханської духовної семінарії в сані архімандрита.
1907 — увійшов до складу комітету по розпорядженню Астраханського московитського патріотичного товариства[1].
3 лютого 1908 — хіротонія в єпископа Єйського, вікарія Ставропольської єпархії ВПСРІ.
13 вересня 1916 — єпископ Кубанський та Катеринодарський, вікарій Ставропольської єпархії.
Травень 1919 — на Південно-Східному Московитському Церковному Соборі Кубанського вікаріатства, яке очолював Іоанн, було перетворене у самостійну єпархію.
1919 — входив до складу Тимчасового вищого церковного управління на Південному Сході Московщини.
1922 — пішов до обновленського розколу. Єпископ Єйський Євсевій (Рождественський), вікарій Кубанської єпархії, після трикратних умовлянь, оголосив єпископа Іоанна розкольником, перестав згадувати його ім'я за богослужінням і взяв на себе керування Кубанською єпархією.
Згідно даний Михайла Польського, помер у 1923 під час всенощної під Хрещення Господнє, не порвавши із «Живою Церквою»[2]. За припущенням Мануїла (Лемешевського), помер не раніше 1927 р.
Примітки
Посилання
- Иоанн (Левицкий) на сайте "Русское православие" (рос.)