Іоасаф (Шибаєв)

Митрополит Білгородський і Обоянський Іоаса́ф (в миру Валентин Володимирович Шиба́єв; нар. 2 січня 1954, с. Маслова Пристань, Шебекінський район, Бєлгородська область) — архієрей УПЦ Київського Патріархату з титулом Митрополит Білгородський і Обоянський.

Іоасаф

Митрополит Білгородський і Обоянський
Церква: УПЦ КП ➡ ПЦУ ➡ УПЦ КП(в)
 
Альма-матер: Московська духовна семінаріяd (1979) і Московська духовна академія (1987)
Діяльність: Диякон, пресвітер, Послушник, ігумен, архімандрит, архієпископ
Ім'я при народженні: Валентин Володимирович Шибаєв
Народження: 2 січня 1954(1954-01-02) (68 років)
Маслова Пристань, Шебекінський район, Курська область, РРФСР, СРСР

20 червня 2019 року відвідав «собор» щодо відновлення Української православної церкви Київського патріархату.[1]

Життєпис

З 1961 по 1971 рр. навчався у середній школі.

У 1971 р. вступив на навчання до сільгоспінституту м. Харкова, який залишив після досягнення 18-ліття, щоб стати спочатку пономарем у кафедральному соборі міста Харкова, а потім послушником в Свято-Успенському Псково-Печерському монастирі.

З 1973 по 1975 рр. проходив службу в Армії на Далекому Сході.

У 1975 році вступив до Московської духовної семінарії, яку закінчив за 1-им розрядом.

1976 року рукоположений в сан диякона, а в 1977 році — в сан священика архієпископом Курським і Білгородським Хризостомом.

1978 року прийняв постриг у чернецтво.

1979 року нагороджений набедреником.

1983 року вступив до Московської духовної академії.

1984 року нагороджений наперсним хрестом.

1985 року архієпископом Курським і Білгородським Ювеналієм призначений настоятелем Свято-Троїцького собору міста Обояні Курської області.

У 1986 році возведений в сан ігумена та нагороджений хрестом з прикрасами.

1991 року разом з парафією перейшов з Московської Патріархії до Російської православної свобідної церкви (тобто РПЦЗ в Росії)[2]. Возведений у сан архимандрита.

1993 року призначений керуючим Курсько-Обоянською єпархією Російської православної церкви закордоном.

19 лютого 1995 року за Божественною літургією у Володимирському кафедральному соборі міста Києва був хіротонізований в єпископа Білгородського і Обоянського УПЦ Київського патріархату.

23 січня 2000 року підвищений до сану архиєпископа.

Удостоєний вищих церковних нагород: Ордену Святого Архистратига Божого Михаїла (1999 р.) та Ордену святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (23.01.2004 р.).

23 січня 2012 р. Указом Святійшого Патріарха Філарета возведений в сан митрополита.

Вшановує імператора Миколу ІІ як мученика.

Був постійним членом Священного синоду УПЦ Київського Патріархату[3].

Примітки
  1. Віталій Червоненко, Артем Данильченко. Філарет зібрав «собор» для відновлення Київського патріархату: хто прийшов // Бі-Бі-Сі Україна, 20.06.2019.
  2. Архиерейский Собор 1993 года — РПЦЗ. sinod.ruschurchabroad.org. Процитовано 4 червня 2019.
  3. Митрополит Білгородський і Обоянський — УПЦ КП. www.cerkva.info. Процитовано 4 червня 2019.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.