Історичне населене місце

Історичне населене місце — місто, селище чи село, яке зберегло повністю або частково свій історичний ареал з об'єктами культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, типові для певних культур або періодів розвитку, та занесене до Списку історичних населених місць.

Критерії

Місто, селище та село може бути визнано історичним і занесено до Списку, якщо воно відповідає щонайменше двом з таких критеріїв:

  • наявність історичних, архітектурних, ландшафтних та садово-паркових об'єктів культурної спадщини, які мають містоутворювальне значення;
  • розпланування відповідно до минулих історичних епох (до початку XX століття);
  • збереження основних композиційних центрів та композиційних осей населених місць;
  • наявність рядової історичної забудови.

Визнання

Для визнання міста, селища чи села історичним місцем та занесення його до Списку необхідне подання з обґрунтуванням і науково-проєктна документація, що включає:

  • історико-архітектурний опорний план,
  • проєкт зон охорони пам'яток
  • проєкт меж та режимів використання історичних ареалів населених місць.

Подання Кабінетові Міністрів України здійснюється облдержадміністраціями або органами місцевого самоврядування через Мінрегіонбуд.

Наслідки

Після занесення міста, селища та села до Списку розробляються нові або корегуються існуючі місцеві правила забудови і генеральний план, у якому визначається стратегія розвитку історичного населеного місця з урахуванням:

  • відновлення історичної планувально-просторової структури;
  • реставрації, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
  • реконструкції і капітального ремонту об'єктів рядової історичної забудови.

Основними напрямами містобудівної діяльності в історичному населеному місці є:

Див. також

Джерела


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.