Іщенко Іван Митрофанович

Народився 15 вересня (за іншими даними — 20 травня) 1912 року в селі Новоподимці, нині Новоукраїнського району Кіровоградської області, в селянській родині. Українець. Здобув початкому освіту. Трудову діяльність почав у рідному селі. Згодом працював вантажником на цементному заводі в Каспі Грузинської РСР.

До лав РСЧА призваний Каспським РВК в жовтні 1941 року. На фронтах німецько-радянської війни — з березня 1942 року. Воював на Калінінському та 1-у Прибалтійському фронтах. Чотири рази був поранений.

Особливо сержант І. М. Іщенко відзначився під час визволення Вітебської області Білорусі. 23 червня 1944 року, прорвавши оборону супротивника, в числі перших зі своїм відділенням увірвався до селища Шуміліного, у вуличному бою знищив 5 солдатів ворога. Наступного дня при форсуванні річки Західна Двіна під сильним вогнем супротивника на підручних засобах першим переправився на західний берег і в бою за оволодіння плацдармом знищив до 10 німецьких солдатів. 26 червня разом зі своїм відділенням відбив спробу прориву з оточення супротивноком силою до двох взводів. В цьому бою особисто знищив 8 і полонив 3 ворожих солдатів.[1]

По закінченні війни демобілізувався, працював автомеханіком у місті Уфа (Башкортостан). Помер 17 січня 1979 року.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, сержантові Іщенку Івану Митрофановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№ 4136).

Також був нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.

• Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 124–125.

• Біографія на сайті «Герои страны».